Картини, що їх вдалося винести із понівеченого рашистами Іванківського краєзнавчого музею, демонструються вперше з початку повномасштабної війни.
Відкриває виставку картина із символічною назвою «Вогнений дракон». Саме від такого дракона місцеві жителі рятували спадок всесвітньо відомої майстрині, коли 27 лютого рашистські загарбники поцілили в споруду музею. Тоді сторож музею Анатолій Харитонов і місцевий хлопець Ігор Ніколаєнко не розгубились і кинулись у палаючу будівлю. Врятувати вдалося не все, адже крім цих картин там перебували ще й інші досить цінні експонати, але найголовніше все ж винесли.
Утім, як зазначив учасник цих подій Ігор, вони можуть спалити наші музеї, але Україна в нас отут — у серці і в душі, і цього їм не відняти.
Відкриваючи виставку, очільник Київщини Олексій Кулеба наголосив, що представлення такої виставки нині, після 24 лютого, — це як ковток свіжого повітря. І, висловлюючи подяку рятівникам історичної спадщини, пан Кулеба наголосив, що вони врятували не просто картини Марії Примаченко, вони врятували нашу ідентичність. Удари по об’єктах культури — це свідчення того, що російські терористичні війська вбивають не лише наших героїв, вони нищать нашу ідентичність. «122 об’єкти — це не просто цифри, це частина нашої української землі. Ми це все відбудуємо, нам важливо пам’ятати, що це частина нас, нашої землі».
Про відбудову говорив і міністр культури Олександр Ткаченко. Він запевнив, що держава надасть кошти на відбудову. До того ж є домовленість, що до проекту долучиться також ЮНЕСКО. «Ми завжди під час спілкування з нашими закордонними колегами наводимо два приклади, коли росіяни навмисне цілили в об’єкти культури. Це музей в Іванкові та музей в Сковородинівці. Ми точно відновили картину життя і знаємо, в який спосіб вони влучили по цих музеях», — сказав Олександр Ткаченко. «Нам важливо цей музей і, звісно, Сковородинівку відбудувати».
До речі, під час відкриття виставки було представлено два архітектурні проекти: відновлення музею в Іванкові та створення мистецької резиденції в селі Болотня, на батьківщині художниці, де зберігся будинок Марії Примаченко.
Тим часом правнучка художниці Анастасія Примаченко (на знімку) провела екскурсію й розповіла, чому для експонування обрали саме круглу залу. Бо це і є внутрішній світ художниці. У своєму маленькому замкненому просторі вона синтезувала народні казки і перекази зі своєю уявою, створюючи своє автентичне бачення природи і нашої ідентичності. Справді, як на мене, тут є певний символізм — вона одухотворювала у своїх роботах неживі предмети, а наші воїни нині оживляють нашу землю, що її осквернив російський загарбник. Саме тому роботи Марії Примаченко мають бути збережені для нових і нових поколінь на визволеній українській землі.
Виставка відкрита для відвідування в Національному центрі ділового та культурного співробітництва «Український дім», що на вулиці Хрещатик, 2.
Фото автора.
