Портрет Михайла Петренка «Студент» роботи заслуженого художника України О. М. Чередниченка.
Щороку у вересні краєзнавці Слов’янська разом з культурною спільнотою Донеччини вшановують пам’ять уродженця цього міста Михайла Петренка — українського поета Харківської школи романтиків, автора віршів «Дивлюсь я на небо...», «Взяв би я бандуру...», «Ходить хвиля по Осколу...», що стали народними піснями.
Точна дата народження Михайла Петренка (1817—1862) невідома, не збереглося і його прижиттєвого портрета, тож земляки вирішили «подарувати» поетові умовний день народження на День Михайла — 19 вересня.
«У давнину імена дітям давали до церковних свят. Можливо, Михайло Миколайович народився у вересні, на Михайла, — розповів педагог, громадський діяч, голова Донецької обласної організації Національної спілки краєзнавців України Валерій Романько. — Свого часу ветеран журналістики, краєзнавець Віктор Скрипник запропонував вшанувати пам’ять поета саме 19 вересня. Ідея знайшла підтримку дослідників його творчого спадку, і ця дата тепер вважається умовним днем народження Михайла Петренка».
Щороку у вересневі дні громада Слов’янська влаштовувала свято пам’яті «Живий у пісні, Живий у віках» з врученням літературно-мистецької премії імені Михайла Петренка.
Особливо масовим та пам’ятним був Петренківський захід у 2017-му — коли виповнилося 200 літ від дня народження поета. У гостях у слов’янців тоді побував співак Роман Сасанчин з Тернопільщини, вітання надіслав відзначений премією поет Сергій Жадан.
Та й цьогоріч попри важкі умови війни, попри фінансові проблеми та переселенську долю членів комісії з присудження премії слов’янці не порушили традицію. У Слов’янську водинадцяте оголошено імена нових лауреатів.
Комісія визнала лауреатом премії за 2022 рік у номінації «Поезія» Антоніну Листопад, поетку — за збірку «Не торкай мою землю, бо священна вона» та низку поетичних публікацій у пресі. У номінації «Популяризація життя та творчості Михайла Петренка» перемогла вчитель-методист Райгородоцького ЗЗСО І—ІІІ ст. Миколаївської міськради Краматорського району Вікторія Нікітіна — за багаторічну плідну роботу з популяризації творчості М. Петренка й інших письменників-земляків на уроках та в позаурочний час.
Переможцям конкурсу буде вручено пам’ятний знак «Михайло Петренко. 1817—1862», посвідчення та диплом лауреата.
Учасники комісії також відзначили спеціальним дипломом роботу доцентки Донбаського державного педуніверситету (місто Слов’янськ) Любові Пашко, яка представила вишивку бісером «Зоряна ніч» — «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю...», 26х22 см.
З нагоди 205-річчя М. Петренка земляки вкотре згадували основні віхи його біографії. Поет народився 1817-го в Слов’янську тодішньої Слобідсько-Української губернії в сім’ї губернського секретаря Миколи Петренка, який походив з дворян, хоча в дітей і не було права на спадкоємність.
Сам автор безсмертних віршів з 1833 року мешкав та навчався у Харкові. 1841-го закінчив повний курс наук юридичного факультету Харківського університету, вступив на чиновницьку службу в Харкові. 1847 року його призначили секретарем Вовчанського повітового суду. 1849-го Петренка було переведено у Лебедин повітовим стряпчим (прокурором), й тут, у земському суді, служив до кінця 1862 року. У Лебедині в шлюбі Михайла з дворянкою Ганною Миргородовою народилося п’ятеро дітей. 1853-го Михайло Петренко отримав чин титулярного радника.
У літературі інколи згадується про зустріч Михайла Петренка з Тарасом Шевченком у 1859 році. І хоча цей факт ще документально не доведено, безсумнівно, що Петренкові твори з’явилися не без впливу знайомства з поезією Кобзаря...
Помер колезький асесор повітовий стряпчий Михайло Петренко 25 грудня 1862 у віці 45 літ у Лебедині Харківської губернії. Його відспівували в тутешній Миколаївській церкві й поховали на місцевому парафіяльному кладовищі.
До речі, не тільки «умовний» день народження подарували Михайлові Петренку шанувальники його творчості. На портреті Михайла Петренка «Студент» роботи заслуженого художника України О. М. Чередниченка український поет зображений таким собі молодим соколом, готовим розправити крила. Можливо, колись вдасться знайти справжнє фото Петренка, й буде нагода порівняти художній образ з оригіналом.
Пам’ятний знак «Михайло Петренко. 1817—1862», яким нагороджують лауреатів літературно-мистецької премії імені поета зі Слобожанщини.
Фото зі сторінки Валерія Романька у Фейсбуці.
