Діє на базі Володимирецького будинку школярів та юнацтва, Рафалівського центру дитячої та юнацької творчості.
— В Україні є тільки секції, а це трошки інакше, — пояснив керівник гуртка Олександр Савчук — людина, віддана своїй справі, яка змогла зацікавити і залучити дітей до активних занять технічними видами спорту. — Комунальний заклад «Рівненський обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді» Рівненської обласної ради надав підтримку нашому гуртку у вигляді додаткових оплачуваних годин з метою розвитку технічних видів спорту в громадах області.
— Оплачує роботу керівника і Володимирецька територіальна громада. Виділили приміщення під базу гурт-ка, де можна розмістити техніку, яку придбала для гуртківців громада, а також як спонсорську допомогу передала Рівненська АЕС, — розповідає начальник управління соціально-культурної сфери Володимирецької селищної ради Вадим Друзь. — Місцевий підприємець Сергій Аврамишин допомагає впорядкувати базу, а також обладнати трасу для тренувань.
У період карантину коронавірусу гуртківці (а кістяк, за словами Олександра Савчука, до тридцяти людей) самоорганізувалися і самі за селищем проклали трасу для тренувань, щоб не втратити навиків. Адже тільки постійними тренуваннями можна добитися успіху, вважають юні спортсмени. А їм вдається добиватися перемог, як на змаганнях у Нововолинську.
— Громада зацікавлена в розвитку технічних видів спорту, щоб діти не блукали вулицями в пошуках «пригод», а були зайняті корисною справою, — продовжує Вадим Друзь.
— Жителі Вараського району уважно стежать за успіхами юних спорт-сменів і радіють їм. А гуртківці не раз виборювали призові місця на різних змаганнях.
Цей вид спорту недешевий. І без підтримки батьків був би неможливий. Батьки у гурт-ківців активні, ініціативні, не шкодують коштів на власну техніку для своїх діток, придбали екіпірування як засіб безпеки, виділяють кошти на поїздки на змагання...
Ось що розповів батько наймолодшого учасника гуртка семирічного Захара Петрука (на знімку) Віталій Петрук, який разом із дружиною Катериною пораділи черговому Диплому та медалі сина на змаганнях у Нововолинську:
— Захар живе цим спортом. Не може дочекатись змагань. Старанно тренується щодня. Мотоцикл для змагань купили вже другий — новий, потужніший. Його везли своєю машиною, в багажнику. О третій годині ночі виїжджали, щоб о сьомій ранку бути на реєстрації учасників змагань.
Батькам, Віталію та Катерині, по 35 років, і вони разом із сином розділяють його захоплення. Приблизно рік тому тато Віталій купив для Захара кросовий байк марки TM «КХD pro 50». Саме на ньому Захар Петрук виступає вже на других для себе змаганнях під стартовим номером 77.
Батькам ще однієї 14-річної гуртківки з Вараша Юлії Гурман —Валерію та Олені — було цікаво підтримати доню в такому захопленні. Проте в регіоні є лише володимирецька локація мотокросу. Рік тому самі вийшли на керівника Олександра Савчука за рекомендацією друзів. Спільне їх бажання отак і привело доньку до хлопчачої команди. Проте в гуртку Юлія не одна дівчинка. Але відвага на змаганнях і відповідно технічні можливості знайшлись лише в неї. Для транспортування мотоцикла на змагання батьки до авто навіть спеціальну раму прилаштували.
Юлія Гурман навчається у Вараському ліцеї № 1 у дев’ятому класі. Майже шість років дівчинка займалась малюванням, має різні нагороди з конкурсів. Батьки Юлію підтримують у всіх хобі та заняттях, а мотокросом вона займається з осені минулого року.
— Але це вже не перший мій мотоцикл. Коли мені було сім років, тато купив для мене маленький байк. Саме тато підштовхнув мене до цього спорту, і я йому неабияк вдячна за це. Я дуже часто чую від людей дивну реакцію на моє захоплення.
Існує стереотип, що мотоцикли — це тільки для хлопців, але я доводжу протилежне. На мою думку, мотокрос розвиває багато якостей та сильні сторони людей — витривалість, наполегливість, стимул до перемог, лідерство та, звісно, підтримує фізичну форму. Але до цього спорту потрібен серйозний підхід, тоді будуть результати та перемоги, — каже юна спортсменка Юлія Гурман.
Володимирець.
Фото автора.
