Їхнє звернення до інших волонтерських організацій: після окупації люди вкрай потребують найнеобхіднішого — від продуктів до ліків. Припускають, що така сама ситуація в інших населених пунктах, звідки вигнали російських агресорів. Волонтери готують вантаж для другої поїздки. Запрошують охочих долучатися...

Вони ризикували власною безпекою. В обох випадках — коли їхали до Ізюма і на зворотному шляху. З Вінниці дорога пролягала через Покровське і Барвінкове. На одному з відрізків довелося проїжджати через напівзруйнований міст. Був великий ризик злетіти у воду.

На зворотному шляху змінили маршрут, щоб не їхати через міст. Але й тут ризикували, бо проїжджали трасою від Ізюма до Слов’янська і далі на Краматорськ, де тривають обстріли.

У поїздці брали участь волонтери чотирьох організацій — «Енергія Відродження», «Павлов-Павловський», «Дорожній контроль. Вінниця» та ГО «Сфера».

Доправили продукти, засоби гігієни, медикаменти, зимовий одяг.

Враженнями від поїздки поділилися Віталій Павловський та Володимир Затайдух. Поїздку узгоджували з нашими військовими. Вони ж супроводжували їх у місті. Кажуть, допомогли земляки, які нині виконують завдання у визволеному місті.

У дефіциті — найнеобхідніше

— В Ізюмі у дефіциті найнеобхідніше, що потрібно людині, — розповідає Віталій Павловський. — Моє звернення до тих, хто має намір завезти допомогу у визволені міста, а це треба робити, бо схожа ситуація скрізь, звідки вигнали загарбників. Людям потрібні найнеобхідніші продукти харчування, мийні засоби, засоби гігієни, найпростіші ліки, підгузки. У місті багато лежачих людей. На вулицях ми бачили переважно дітей і людей старшого віку.

Попередньо домовилися з одним із місцевих чоловіків, щоб той повідомив людей, що волонтери привезуть допомогу. Її роздавали у центрі міста. До чотирьох автомобілів вишикувалася черга з понад 200 осіб. Найчастіше просили борошна, олії і засобів гігієни. Багато хто запитував про медикаменти, зокрема, від застуди.

«Ми почули стільки слів подяки від ізюмців!.. — каже Віталій Павловський. — Люди буквально хапали за руки і запитували, коли ще приїдемо. Як було не пообіцяти, коли бачиш, у яких вони нині умовах? Готуємося до нової поїздки».

Вісім разів рашисти приходили і запитували: «Де нацики?»

Віталій Павловський запам’ятав розповідь одного з чоловіків.

— Вісім разів до мене додому приходили рашисти, — казав житель Ізюма. — Щоразу розмову починали з того самого питання: «Де нацики?». Один допитував, а інші в цей час шастали по будинку. Спершу з гаража забрали мотоцикл.

Наступного разу витягнули мотоблок. Не стало інструментів. Забирали все, що їм потрапляло на очі і що вважали необхідним для себе.

Чоловік порадив звернути увагу на гаражний кооператив, біля якого ми мали проїжджати. У більшості гаражів замки зламані, двері відчинені. Звідти вивезли всю техніку ізюмців.

На час приїзду, 18 вересня, в Ізюмі не працював Інтернет, був відсутній мобільний зв’язок, місто залишалося без електрики.

На вулицях, просто у центрі, можна побачити вирви від вибухів снарядів. Повсюди зруйновані будинки, знищена військова техніка і цивільний транспорт.

За словами волонтера Володимира Затайдуха, йому розповідали, що у перші дні окупації російські військові заборонили взагалі виходити на вулицю.

— Вимагали зробити написи на усіх будинках з числом, скільки проживає людей, — казав ізюмівець. — Через деякий час дозволили з’являтися у власних дворах, але не далі. Згодом можна було ходити вулицею, на якій твій будинок.

Найстрашніше почалося тоді, коли в місті стали зникати люди. Вийшов чоловік з дому — і не повернувся. Ніхто не знає, що з ним сталося і де він.

Після таких зникнень на околиці міста у лісі з’явилися свіжі могили.

— Ми побували там, — розповідає Володимир Затайдух. — Зняли відео. Кадри такі моторошні, що від них мороз поза шкірою. Уявіть: хрести без прізвищ, а тільки з позначеннями номерів. Це дикість і варварство російських окупантів, яке, здавалося б, не може відбуватися у ХХІ столітті. Бачили поховання родини з п’яти осіб, серед яких — 6-річна дівчинка. Там не тільки страшно, там дихати важко.

Мого співрозмовника вразили зруйновані храми. Каже, це ще одне свідчення того, що в російських терористів немає в душі нічого святого. Це не люди, а нелюди!

Починають відчинятися поодинокі магазини. Волонтери заглянули в один з них. За словами Затайдуха, полиці майже порожні. Підприємці поки що не ризикують завозити товар.

Півтонни солярки надав фонд «Енергія Відродження»

Волонтери кажуть, що левова частка допомоги, яку вони доправили постраждалим жителям Ізюма, належить благодійному фонду «Енергія Відродження». До речі, його керівник нині на фронті, виконує бойові завдання в одному з підрозділів ССО.

За словами Володимира Затайдуха, цей фонд надав продукти й одяг, які отримали з Греції, Іспанії, Італії. Наприклад, греки передали консервовані оливки, персики, деякі інші продукти. Італійці — макарони, а також одяг і взуття.
«Енергія Відродження» виділила для поїздки півтонни дизельного пального. Втім, його не вистачило на дорогу.

Як пояснив пан Володимир, волонтерам довелося тільки на пальне витратити по 14 тисяч гривень кожному. Хоча планували, що сума буде менша. Окрім того, вони за власні кошти купували продукти.

Фото надано Віталієм Павловським.