25 вересня знаному артистові мало б виповнитися 90. І хоч Анатолій Борисович давно відійшов в інші світи, на честь великого нашого співвітчизника Національна опера України підготувала гала-концерт (на знімку).

У репертуарі Солов’яненка — 17 оперних партій, багато арій, романсів, народних пісень. Тож і цього дня в Національній опері звучали його улюблені партії, а також твори, які завжди хвилювали артиста.

Як розповіла «Голосу України» перед концертом дружина маестро Світлана, Анатолій завжди готувався до кожного виступу. «Він був сконцентрований і завжди у формі. А щоб таку форму мати, Анатолій Борисович дуже ретельно готувався». Як зазначила пані Світлана, він співав лише у той день, коли був у чудовій формі, а в поганій формі міг бути хіба лише тоді, коли не виступав.

Широкою була й географія гастролей співака: Болгарія, Румунія, НДР, Японія, Австралія, Канада. До речі, кілька сезонів він проспівав у нью-йоркській «Метрополітен-опера». З ним навіть хотіли підписати контракт, проте, як це бувало в радянському союзі, влада не випустила співака, побоюючись, що той може залишитися.

Окрасою репертуару Солов’яненка були українські та італійські пісні, без яких слухачі не відпускали артиста зі сцени. І хоч такі твори, як «Місяць на небі», «Чорнії брови», «Ніч яка місячна», «Повій, вітре», давно були в репертуарі Анатолія Борисовича, але він постійно над ними працював, вдосконалював, освіжав, згадує вдова. Змінювалася і тональність, з пафосу співак з роками переходив до смутку. І тоді пісня мала вже зовсім інший сенс.

Тим часом у день народження в Національній опері вдячний глядач аплодував маестро і всім, хто долучився до святкової імпрези. До речі, через всім відомі обставини театральні квитки нині надходять у продаж лише за тиждень до вистави.

Проте всі дозволені до заповнення 450 місць (стільки людей може вмістити у разі тривоги сховище) були зайняті. І це було неперевершено.

Так само фактично не буває порожніх місць і на інших виставах. Що ж стосується репертуару, то, як зазначили тут, його переглянули і було вирішено, що російська класика нині не на часі. Утім, жодного дефіциту не відчувається, адже Національному академічному театру опери та балету і без цього є чим потішити глядача.

Нагадаємо, у серпні цього року Президент України нагородив Анатолія Солов’яненка президентською відзнакою «Національна легенда» (посмертно). За життя Анатолій Солов’яненко також був достойно поцінований. Зокрема, у 1980 році за союзу Солов’яненко став лауреатом Ленінської премії. Тоді грошову винагороду за неї він передав у Фонд Миру. А в 1997 році уже за Незалежної України йому присуджено премію ім. Т. Г. Шевченка. Та найбільшою нагородою були шана і любов глядача. Такою вона і залишається.

Фото автора.