Григорій Янченко ще за СРСР під час служби в армії через нещасний випадок залишився без ніг та втратив кілька пальців на руках. Виживав він на крихітну пенсію та ще за рахунок вуличної торгівлі періодикою. Та коли в 2014-му російські загарбники почали шматувати нашу землю, херсонець узявся збирати гроші на ЗСУ, щодня виїжджаючи у своєму візочку на ринки, а потім у формі бійця повітряно-десантних сил і до великого торговельно-розважального центру «Фабрика» із своєю прозорою скринькою для пожертв. 

На візку назбирав фантастичну суму

Добре знаючи земляка, містяни ніколи не відмовляли в допомозі. За ці роки дядя Гриша, як його ласкаво називають городяни, назбирав та передав за призначенням фантастичну суму – майже чотири мільйони гривень! Григорій Миколайович став почесним громадянином Херсона, удостоївся відзнаки «Народний герой України».

Однак і після того як рашисти захопили облцентр, дядя Гриша свої звички не змінив. Оскільки будівля ТРЦ «Фабрика» згоріла після обстрілу, він для збору пожертв на українську армію регулярно з'являвся на пожвавлених ринках. І не просто просив гроші, а встановив на своєму візочку компактну музичну систему, гучно транслюючи через динамік «Червону калину», державний гімн України та патріотичні пісні. 

Показав приклад мужності

Це було так, наче у задусі ковтнути свіжого повітря, згадують очевидці скромного щоденного подвигу волонтера. Адже за одне лишень слово на підтримку України орки кидають на підвал і піддають тортурам, заохочують (у тому числі й грошовою винагородою та пайками) доноси, і навіть у розмовах між друзями та знайомими люди бояться вільно ділитися думками. А тут людина похилого віку, ще й маломобільна, сміливо йде до натовпу й сміливо показує приклад громадянської позиції, закликаючи до цього й оточуючих!

– Дядю Гришу я знала ще до вторгнення російських окупантів на Херсонщину, знала й про його благодійну діяльність. Та коли після захоплення рашистами Херсона я знову зустріла його на Дніпровському ринку, то очам своїм не повірила: Григорій Янченко, як і завжди, збирав гроші на ЗСУ, міцно тримаючи коробку для пожертв своїми скаліченими руками. Ще й з динаміка на його візку потужно лунали українські пісні. Я зраділа, коли його побачила, і так само раділи городяни, змушені залишатися в місті. Вони знімали його на відео, потім відео викладали в Інтернеті, і це також надихало. Поговорила з дядею Гришею, і він поділився своєю мрією зустріти ЗСУ у визволеному Херсоні. Та не судилося: окупанти почали цькувати й залякувати інваліда, тож його зрештою умовили заради безпеки виїхати у напрямку Запоріжжя, – ділиться враженнями херсонська журналістка Марина Савченко.

Із пожертвами на ЗСУ – через блокпости загарбників

Виїжджаючи з окупованої території, Григорій Янченко зумів провезти із собою через блокпости військ рф та приховати від огляду зібрані в Херсоні пожертви – понад півмільйона гривень! Їх він також передав нашим захисникам. 

І наостанок – така красномовна деталь з біографії народного героя України. За Союзу Григорій Янченко служив у Псковській дивізії повітряно-десантних військ. І ця дивізія нині воює під містом Бериславом на його рідній Херсонщині, отримуючи прочухана від ЗСУ. Цікаво, якими почуттями переймається дядя Гриша, думаючи про «подвиги» рашистських десантників?

Херсон.