Експерти сходяться на думці: буде великий попит на будівельників для відновлення зруйнованих об’єктів інфраструктури й житлових районів, на медиків і психологів, які допомагатимуть людям з повоєнною реабілітацією, на менеджерів, покликаних налагоджувати нові контакти для вирішення завдань з відродження України. Це, як то кажуть, на найближчу перспективу. А на майбутнє? Кого треба готувати, щоб нашій державі вдалося побудувати сучасну, високотехнологічну, конкурентоспроможну економіку, яка дозволить Україні стати рівноправним членом ЄС? Чи створено необхідні умови для такої підготовки? Свою думку з цього приводу висловив заслужений учитель України, лауреат конкурсу Global Teacher Prize Ukraine, викладач фізики знаного одеського Рішельєвського наукового ліцею Павло Віктор (на знімку):
— Сьогодні, як ніколи, треба підвищувати престиж інженерних і пов’язаних з природничими науками професій. Сучасна високоточна й потужна зброя, нові космічні програми та успіхи в освоєнні морських глибин, найпередовіші технології створення мікропроцесорних систем і програмного забезпечення, що вдихає в них життя, алгоритми штучного інтелекту — все це народжується і втілюється в життя завдяки успіхам природничих наук. Україна не має відставати від світових тенденцій, які підтверджують ключову роль саме природничого блоку: фізики, хімії, математики, біології. Не можна розраховувати на сильну економіку, приймаючи на інженерні та природничі спеціальності вишів лише по 5—10 осіб. А саме це, на жаль, відбувається в нас сьогодні. Випускники технічних вишів повинні будуть замінити співробітників різних підприємств, які виїхали чи загинули під час війни, а також укомплектувати колективи нових заводів і фірм. Для цього необхідно багато добре підготовлених інженерів. Попит буде великий, а от пропозицій на ринку праці виявиться, вочевидь, недостатньо. За нинішніх умов дуже допомогло б регіональне замовлення, що враховує, скільки і яких фахівців потрібно підготувати для кожного регіону України.
Були часи, коли фізики за популярністю поступалися тільки льотчикам. На фізику була мода. Бути фізиком було престижно. В країні багато будували, і потрібні були вчені й грамотні «технарі» для забезпечення зростання промисловості та зміцнення оборони. Нині, протягом останніх місяців, Україна гостро відчуває життєву важливість уміння правильно ставити й розв’язувати такі завдання. З’ясувалося, що від цього залежить саме існування України як держави. Тому ще раз акцентую на цьому увагу, треба дуже пильно стежити за тим, у якому стані перебуває природнича освіта.
Найближчими роками належить вибудувати систему оборони, знову, як це було три-чотири десятки років тому, навчитися виробляти сучасне озброєння, відбудовувати промисловість, зводити сучасні житлові будинки. Якщо дотримуватися запущеної кілька років тому програми НУШ (Нової української школи), необхідного для цього рівня знань учні не отримають.
Вважаю, слід докласти всіх зусиль для популяризації інженерної і науково-дослідної праці, не квапитися закривати кафедри й об’єднувати факультети, заохочувати тих, хто виявляє інтерес до точних наук. На мій погляд, це неправильно, коли в класичному університеті — одеському імені І. І. Мечникова — вже немає фізичного факультету. Його об’єднали з механіко-математичним, зробивши підготовку фізиків мінімальною. І це в умовах, коли в світі спостерігається бум наукових досліджень, за яким — майбутнє. Україна з її прекрасними традиціями не має права залишатися на узбіччі подібних змін.
— Павле Андрійовичу, основа якісної підготовки професійних інженерів і науковців закладається в школі. А в нас шкільна програма в плані вивчення природничих дисциплін максимально спрощена. Часто доводить чути таку фразу: навіщо школярам доводити теореми й розв’язувати якісні задачі, якщо вони більшості з них ніколи не стануть у пригоді? Як наслідок — багато фізичних закономірностей тепер не виводяться в шкільному курсі, а подаються тільки на рівні визначень і готових формул. Згадаємо також, як торік на ЗНО третина учасників не змогли набрати мінімум балів з математики. За такої слабкої бази шкільної підготовки постає цілком закономірне питання: з кого готувати інженерів?
— Нова українська школа (НУШ) розслабляє учнів, відбувається примітивізація фізики як предмета. Ця омана дуже небезпечна. З курсу викидають те, що виховує в дітях уміння аналізувати. Не можна перетворювати фізику на набір фактів, що сьогодні й відбувається. У фізиці, як і в математиці, одне випливає з іншого. І якщо логічний ланцюжок розірвати, то все далі сприймається без розуміння. Треба не розважати учнів барвистими анімаціями на екрані комп’ютера, а допомогти їм навчитися вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки в природі, аналізувати їх і робити висновки. Інакше кажучи, навчити дітей думати.
Безперечно, фізика — основа технологій. У занепаді вона зараз в Україні через те, що це дуже дорога справа, яка потребує новітньої апаратури, експериментального обладнання. Причому, що далі, то складніше. Тому й виїжджають перспективні фізики з України. Ось, наприклад, нещодавно один із моїх талановитих учнів Андрій Соколов переїхав до Ірландії, де успішно працює в галузі розвитку наукомістких технологій.
Те саме можна сказати про шкільне навчальне наочне приладдя. Україна його практично не виробляє. Те, що можна придбати, — це імпортне устаткування, яке школа не може собі дозволити через непомірно високу ціну. Ось і доводиться часом проводити демонстраційні експерименти й лабораторні роботи з використанням сірникових коробок, пластикових пляшок і одноразових стаканчиків.
Хочу зазначити, що вивчати фізику потрібно обов’язково, бо вона формує в людей особливе мислення. На відміну від математики, де відомо, що дано й що потрібно визначити, в професійній фізиці немає точно сформульованих умов задачі, яку необхідно розв’язати. Учений-фізик повинен сформулювати її самостійно. Причому так, щоб розв’язок цієї задачі, з одного боку, дозволяв би адекватно описати досліджуване явище, а з другого — був би посильним на цьому етапі розвитку експериментальної техніки й обчислювальних можливостей. Такі ситуації постійно зустрічаються в реальному житті людей — від прозаїчного побуту до великого бізнесу. Тому вміння ставити завдання, що вироблюється під час вивчення фізики, — це також уміння орієнтуватися в будь-яких життєвих ситуаціях.
Це біда, коли фізику, хімію, біологію і астрономію об’єднують в один предмет. У біології своя внутрішня логіка, у фізики — зовсім інша. Їх не треба перемішувати. Потім у виші виявляється, що якісь речі з фізики потрібні в біології. Але це потім, а спочатку потрібно закласти хорошу базу знань з кожного з предметів окремо. Колеги із журі Всеукраїнської олімпіади з фізики зверталися в Міністерство освіти і науки. Учителі сьомих класів переживають, чи зможуть діти, які раніше навчалися за програмою НУШ, впоратися з програмою з фізики у восьмому класі? Відповідь вони поки що не отримали.
— Чи справді в усьому світі відбувається спрощення шкільного курсу навчання?
— Порівняймо вимоги до навчання в таких європейських країнах, як Нідерланди або Фінляндія, і азіатських — Японія, Сінгапур або Південна Корея. Дедалі частіше, наприклад, південнокорейські школярі стають срібними й золотими призерами міжнародних олімпіад. Бо шкільні навчальні програми країн Східної Азії передбачають здобуття якісної освіти, мотивується відповідальне ставлення школярів і їхніх батьків до навчання. Коли старшокласники в Південній Кореї складають іспити, схожі на наше ЗНО, там до цього ставляться як до події національного значення. Під час іспиту навіть припиняють рух міського транспорту, щоб створити школярам усі умови для підтвердження рівня набутих знань.
Водночас у європейських країнах, де досягнуто високого рівня добробуту, вимоги до навчання в шкільних системах дещо занижені. Оцінки першокласникам не ставлять, щоб вони не зазнавали стресу, зменшено вимоги до якості знань учнів старших класів. Чи не через це учні й випускники муніципальних освітніх установ Європи часто поступаються за своїм рівнем знань східноазійським ровесникам? Про це легко судити, наприклад, за результатами міжнародних олімпіад з фізики.
Щоправда, Україна завжди повертається з цих олімпіад з медалями, однак це заслуга кількох десятків беззавітно відданих своїй справі вчителів, а не наслідок загального високого рівня шкільної освіти.
— Яким повинен бути вчитель, щоб добре підготувати школяра до вступу до вищого навчального закладу?
— Це ще одна дуже наболіла тема. Конкурс у педагогічні інститути низький, туди йдуть слабкі студенти. З них виходять слабкі вчителі, які погано вчать учнів, і вони йдуть у педагогічні інститути зі ще меншим рівнем знань, ніж їхні педагоги. І так відбуватиметься доти, доки ми не «вдаримося об дно» і не зрозуміємо, що треба щось кардинально змінювати. На жаль, ми ще «дна» не досягли. Я сподіваюся, що удар буде пружним, і після цього почнеться зліт. Але, боюся, це відбудеться не раніше, ніж за 10—20 років, бо повинно змінитися мінімум одне покоління. Школа поки що тримається на вчителях мого покоління. Тільки-тільки починається зміна, але вона ще дуже слабенька. Прискорити ці процеси можна лише шляхом підвищення інтересу дітей до глибокого вивчення точних наук. Тоді вони закінчуватимуть школу з гарним багажем знань і без великих зусиль зможуть освоїти програму технічного вишу чи класичного університету.
Фото надано автором.
P.S.
Указом Президента України Володимира Зеленського викладачеві фізики одеського Рішельєвського ліцею Віктору Павлу присвоєно звання «Народний учитель України».
