Щодня з Торецька, Бахмута, Слов’янська, Мар’їнки, Авдіївки та інших населених пунктів краю, що потерпають від ворожих обстрілів, вирушають сотні людей, які шукають для себе безпеки, спокою, даху над головою.

Чимало донеччан, які після евакуації змушені розпочинати життя наново, стикаються на новому місці з невідомістю. Як далі жити? Де влаштовуватись? Як далі прогодувати себе та рідних або ж знайти елементарний теплий одяг, коли в обжитій раніше місцевості через війну довелося кинути буквально все?.. Ці питання хвилюють майже всіх вимушених переселенців, для яких «рятівним колом» стає підтримка волонтерів, працівників благодійних фондів та організацій. Однією з них є Гуманітарна місія «Проліска», яка від початку повномасштабного російського вторгнення допомогла тисячам евакуйованих подолати гострі соціальні проблеми, знайти нарешті прихисток після тривалих страждань, відчути упевненість у завтрашньому дні...

Сьогоднішня розповідь — лише про деяких постраждалих від війни мешканців Донецької області, яким у важку для них хвилину прийшли на допомогу працівники гуманітарних центрів «Проліска» у різних регіонах України.

Прихисток надала Вінниччина

Пасажирами евакуаційних потягів, що регулярно виїжджають з Донеччини, зазвичай є люди, які через поважний вік і недуги потребують сторонньої допомоги.


Евакуйовані з Донецької області, що знайшли прихисток на Вінниччині.

Три десятки внутрішньо переміщених осіб, що прибули евакуаційним потягом «Покровськ — Львів» до Вінниці, належали саме до таких соціально вразливих категорій. Серед евакуйованих — самотні літні люди та особи з інвалідністю з Бахмута, Очеретиного, Торецька, Вугледара та Слов’янська. Всі вони пройшли через місяці важких випробувань під постійними обстрілами, відсутності тепла, води, ліків та їжі.

Зважаючи на безліч гострих проблем, з якими стикнулися вимушено переміщені люди, представники місцевої влади звернулися до гуманітарного центру «Проліска» у Вінниці з проханням допомогти облаштувати прийом та розміщення прибулих.

Допомога вінничан була надана одразу. Щойно потяг із Покровська прибув на залізничний вокзал, евакуйованих доправили до Турбівської селищної лікарні, де для їх тимчасового прихистку виділили ліжко-місця.

У стінах місцевої лікарні людям із числа ВПО була оперативно надана необхідна допомога. Кожен з евакуйованих отримав ковдри, посуд, рушники та засоби гігієни, придбані за сприяння UNHCR Ukraine — Aгентства ООН у справах біженців в Україні. Зрештою, не один день минув, доки самотні та понівечені життєвими випробуваннями люди змогли відновити сили, відпочити, відчути себе в безпеці і, що особливо важливо, відтаяти душею. Тепер турбота про врятованих від війни переселенців стала спільною справою багатьох вінничан, які постійно навідуються до закладу, де розміщені ВПО, з добрим словом та підтримкою.

З палаючого Маріуполя втекла з одним пакетиком і 300 гривнями в кишені

Мешканка окупованого нині Маріуполя Світлана, перш ніж дістатися міста Суми, подолала, рятуючись від війни, неблизький і важкий шлях.

Світлана застала всі жахи атакованого ворогом Маріуполя — прильоти снарядів, блокаду, руйнування. «Проживати у місті було дуже важко, — зі сльозами на очах згадує жінка. — Було страшно і нестерпно через постійні обстріли, відсутність води, нестачу продуктів харчування. 25 березня мені вдалося вирватися з міста, йшла з одним пакетиком та 300 гривнями у кишені. Втрачати вже не було чого, моя квартира постраждала від обстрілу. Я знаходилась у кімнаті, коли в будинок, в якому мешкала, поцілив ворожий снаряд. Обстрілом була пошкоджена кухня. Мимоволі подумалось: другий раз усе це я не переживу».

Вирвавшись із Маріуполя, Світлана спочатку доїхала до Дніпра, де волонтери допомогли їй із телефоном та житлом на перший час. Трохи оговтавшись від шоку, жінка вирішила їхати далі до родичів у Сумську область.


Мешканка Маріуполя Світлана мріє про повернення до рідного міста.

Прибувши до міста Суми, евакуйована знайшла тимчасове помешкання -оселилась у гуртожитку. Все б нічого, але на новому місці знадобилось чимало найнеобхідніших речей, по допомогу в придбанні яких маріупольчанка звернулася до гуманітарного центру «Проліска — Суми». Співробітники гуманітарного центру за підтримки UNHCR Ukraine — Aгентства ООН у справах біженців в Україні надали постраждалій від війни жінці все потрібне для облаштування її побуту — кухонний набір, матрац, подушку, каністри, ковдру, миючі засоби.

«З початку війни я плакала кожного дня, було неможливо усвідомити, що це все відбувається з нами, — розповіла евакуйована. — Дуже мрію повернутись у своє рідне місто, коли воно буде вільним».

На новому місці не залишилися на самоті з труднощами

Тетяна мешкала з сином у місті Добропіллі Донецької області. Працювала керівником театрального дитячого гуртка, разом із діточками готувала виступи. Здавалося, ніщо не змусить її колись поїхати з рідного міста... Навіть після початку повномасштабного вторгнення жінка довго не хотіла покидати домівку, залишати улюблену роботу, та з кожним днем на Донеччині ставало небезпечніше.

Тетяна та її син жили на околиці Добропілля у багатоповерховому будинку, вікна якого виходили на поля. Щоразу, як над їх помешканням пролітав ворожий літак, жінка усе більше пересвідчувалась, що слід евакуюватися. Колись їхнє шахтарське містечко було комфортним для проживання, але тепер тут уже не було води, світла та газу.

Родина планувала виїхати потягом через Краматорськ, та саме в той день сталась трагедія на Краматорському залізничному вокзалі. Тож Тетяна вирішила їхати до більш безпечних районів іншими шляхами.

Жінка разом із сином дісталися міста Суми. Волонтери, які їх зустріли, запропонували евакуйованим житло — кімнату в гуртожитку, де вони дотепер живуть зі своєю кішечкою, яку вивезли з Добропілля. Тетяна не втрачає оптимізму й продовжує займатись з дітьми онлайн. Вона дуже сумує за творчими виступами, які разом із юними вихованцями влаштовували у мирний час. Як і більшість внутрішньо переміщених осіб, жінка та її син залишили рідний дім, виїхавши з мінімумом речей.

 

Тетяна та її син, оселившись на Сумщині, не залишилися без допомоги волонтерів.

На новому місці знадобилося багато що шукати наново. По допомогу родина також звернулася до гуманітарного центру «Проліска — Суми». Сім’ї була надана допомога від Aгентства ООН у справах біженців в Україні у вигляді матраців, подушок, предметів гігієни, кухонного набору та рушників.

Надання допомоги триває!

Фото Гуманітарної місії «Проліска».