Хто добре запалився, писав Григорій Сковорода, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити. В академіків НАПН України Івана Грищенка і Ольги Ярошенко запал йшов від серця, коли минулого року вони ініціювали Всеукраїнську толоку з підготовки музею Григорія Сковороди в Чорнухах до 300-річчя від дня народження філософа.
— Григорій Сковорода, — каже Іван Грищенко, — прапор нації. Ми прагнули, щоб під ним було якомога більше громадян. А для цього треба не лише знати хоча б основи його філософії щастя, а й вміти і хотіти ними користуватись.
— У цьому сіль нашої ініціативи, — додає Ольга Ярошенко. — Толока в нашому розумінні — не лише оновлення приміщень та території. Важливо, щоб кожен її учасник проник у суть вчення мудреця і сповідував його в житті. Це і буде виконанням однієї із заповідей філософа: «Наука живе в діянні».
Київський національний університет технологій та дизайну, який очолює Іван Грищенко, роботу розпочав із розмахом. Та так, що здивував не лише музейників, а й керівників Чорнухинської громади. Перед цим куди вони тільки не звертались з нагадуванням про ювілей, але скрізь підтримки навіть не обіцяли (це було ще до війни!). А допомога була дуже потрібна. Музей — селищний. Фінансування — мізерне. Проблем — безліч.
Щоб з’ясувати, чим і як може прислужити університет, його ректор і поїхав у Чорнухи.
— Заходить Іван Михайлович, — пригадує т. в. о. директора музею Тетяна Гринь, — та й питає, чим може допомогти. Чесно кажучи, я була шокована, бо вперше питали, чим допомогти...
Іван Михайлович сам усе роздивився. Дійшов висновку, що рук треба докласти не лише до музею, а й до оформлення селища. Запросив в університет голову громади Олександра Василенка та керівника Баришівської зернової компанії Василя Стасовського, який долучився до акції. На імпровізованому засіданні вченої ради за участю гостей визначили: хто, що і коли робитиме. Тобто маємо унікальний приклад, коли ректор університету добровільно звалив на свої плечі додаткову ношу.
— Це не тягар, — посміхається Іван Михайлович, — а крила. Пройдіться університетом, оцініть, з яким ентузіазмом працюють студенти...
Річ у тім, що університет, звісно, не має можливості ремонтувати музей. Тож фронт робіт визначили інший: художнє оформлення. При цьому ще й конкурс оголосили на кращі роботи (баришівська компанія зголосилась переможців нагородити). А щоб бути в темі, що потрібно студентам? Правильно, читати твори філософа. Так толока стала освітньому процесу помічником.
З початком війни робота ускладнилась, але не зупинилась. Запас творчого конкурсу підштовхнув до створення на території університету арт-композиції «Метелики» — як ілюстрації до заклику Сковороди «З видимого пізнай невидиме». Чому «Метелики»? Бо метелик — символ душі, безсмертя, перевтілення і трансформації.
А нещодавно університетська делегація на крилах натхнення знову побувала в Чорнухах. Побувала в селищній раді, ознайомилась з експозицією музею. Звичайно, привезли подарунки. Всіх вразили рушники, вишиті в університеті до ювілею Григорія Сковороди.
Ця зустріч розчулила Тетяну Гринь до сліз.
— За підтримки КНУТД, — зізналася вона, — я не почувалась самотньою, тому що моя праця потрібна людям. При цьому хочу сказати, що після смерті Володимира Стадника, якого називали прапороносцем Сковороди, цю місію взяв на себе
Київський національний університет технологій та дизайну. Те, що він робить в умовах війни, важко переоцінити.
Не меншої оцінки заслуговує й Тетяна Гринь. Нині вона — єдина працівниця музею, бо директор захищає Сковороду на фронті.
— Це жінка, — ділиться враженням заступник голови наглядової ради Віктор Ліщук, — легенда культурного фронту. В музей я приїздив з дружиною і дітьми. Побачене не просто вразило, а наповнило енергією творення. Якщо Тетяна Василівна здатна самотужки підтримувати музей, проводити надзвичайно цікаві екскурсії, то як такому працівникові не вклонитися і не допомагати. От і вирішили ми на сімейній раді передати в Чорнухінський музей Г. Сковороди родинні старожитності.
Ось так. І коли кажуть, що в умовах війни не до ювілею Сковороди, це хибна думка. Наші воїни, крім усього, захищають і національне надбання, вчення мудреця, яке стверджує справедливість, духовність і вірність рідній землі. Йдучи за ним, ми шануємо не лише минуле, а й дбаємо про майбутнє. Те й інше вороги спробували вбити в Сковородинівці на Харківщині, де розбили музей філософа. Стіни зруйнували. Але віру в дух народу не вбили.
Тож сьогодні селищний за статусом, але національний за значенням музей в Чорнухах працює і за себе, і за музей в Сковородинівці. Символічно, що народжений мудрець саме у Чорнухах. Значить, сила народна звідси множитиметься.
Сприяє цьому Київський національний університет технологій та дизайну. За оцінкою директора музею Тетяни Гринь, КНУТД — прапороносець ідей Сковороди.
Освітні експерти вважають його прапороносцем вітчизняної освіти.
І якщо Г. Сковорода запалив факел знань, то КНУТД його підхопив і вже 93-й рік надійно тримає в руках.
Як мовиться, тут копають глибоко. То ж не випадково з усіх афоризмів Сковороди за основу взяли: «З видимого пізнай невидиме».
А це заклики до мудрості. Охочих стати такими багато. І не випадково кількість студентів, які нині здобувають освіту в КНУТД, залишилась на рівні минулого року. В умовах війни університет не лише навчає в Україні, а й експортує освітній продукт в Китай. КНУТД — 58-й у рейтингу найкращих дизайнерських шкіл світу і 61-й серед фармацевтичних факультетів планети. Тобто колективу є з чим іти до Сковороди. Звітуючи мудрецю про зроблене, він черпає на його батьківщині енергію для нових звершень.
Григорій Сковорода ніби передбачав, що так буде. Тож і писав: «Щасливий той, хто поєднує свою улюблену працю з суспільною користю. Це і є істинне життя».
Фото надано автором.
