Заступник нововолинського міського голови Юлія Лефтер із буклетом індустріального парку.

Якщо торік, приміром, тут не здали в експлуатацію жодної житлової багатоповерхівки, то тепер на підході аж три! Річ у тім, що за час бойових дій до 50-тисячного населення міста додалося понад десять тисяч вимушених переселенців. Хто живе в бюджетних закладах, хто винаймає квартири, але так довго не триватиме.

Назріває будівельний бум

Нововолинська міська рада на своїй позачерговій сесії затвердила рішення щодо розроблення проекту землеустрою для зведення багатоповерхівки на триста квартир для військовослужбовців та приїжджих з Донеччини, Луганщини, Херсонщини, Миколаївщини. Кошти на будівництво мають надійти з державного бюджету чи від міжнародних донорів, а внесок громади — підготовка документації й 5,2 гектара землі у безпосередній близькості до всіх необхідних комунікацій у вже наявному житловому мікрорайоні. А земля тут, до речі, недешева — на вторинному ринку за гектар просять майже 80 тисяч доларів!

Але й це ще не все. Громада бере участь у грантовому конкурсі на будівництво ще двох житлових багатоповерхівок — відповідно на 100 і 150 квартир (попередньо, проект вартує 19 мільйонів євро). Вони також призначаються вимушеним переселенцям, з єдиним пріоритетом: це повинні бути родини з дітьми. І це не доброчинність, а точний економічний розрахунок.

За людьми у місто приходять гроші

— За дітьми до громади прийде освітня субвенція, за дорослими — кошти на медичні послуги. І ми не тільки сподіваємося, що ці гроші залишаться в Нововолинську разом із родинами нових містян, а заздалегідь готуємо для них робочі місця, з яких до муніципальної скарбнички теж надходитимуть податки. Раніше тисячі місцевих жителів працювали на шахтах, яких тут було десять — їх навіть у нашому гербі увічнили. Та шахти поступово закрилися, а державне підприємство «Волиньвугілля», у віданні якого вони перебували, нині у стадії ліквідації. Тож замість видобувної промисловості громада бере курс на розвиток промисловості харчової. Для цього у місті створюємо індустріальний парк із фуд-кластером з переробки і фасування кондитерських та макаронних виробів, і не тільки, — розповідає заступниця міського голови Юлія Лефтер (на знімку). — До того ж це не просто задум, а реальний проект у стадії реалізації. Під індустріальний парк виділили 20 гектарів землі, підписали договір із керуючою компанією. Яка, до речі, теж є співзасновником двох перспективних бізнесів, що їх приведе у Нововолинськ. Індустріальний парк — це 660 високооплачуваних робочих місць, не рахуючи супутнього ринку послуг — шоу-румів, торговельних центрів тощо.

І для бізнесу такий майданчик максимально вигідний. Адже Нововолинськ уже тепер має статус зони пріоритетного розвитку до 2037 року. А це означає, що відкриті в індустріальному парку експортно орієнтовані підприємства матимуть вражаючий набір пільг. Зокрема, прибуток, імпорт обладнання для власного виробництва оподатковуватимуться за нульовою ставкою. Як і рентна плата за спецвикористання води, лісових ресурсів, земельний податок. Недарма серйозні ділові люди з усіх куточків України вже зондують грунт, щоб в індустріальному парку «захопити свій плацдарм». А після завершення війни таких охочих буде в рази більше, переконані в міськраді Нововолинська. Тож для вимушених переселенців буде не тільки житло, а й стабільна робота, а для міського бюджету — доходи.

За розумних і талановитих варто поборотися

Хоча чому буде? Вони уже надходять. Релоковані до міста підприємства (їх уже шістнадцять) відкривають тут свої цехи, майстерні та кав’ярні. А ще вимушені переселенці привозять із собою малий бізнес. Зазвичай він мобільний, тому починає працювати буквально з коліс. Серед таких підприємців не обов’язково виробничники. Є ще художники та дизайнери, айтівці.

Юлія Лефтер пригадує чоловіка з котом, який виявився представником рідкісної, за українськими мірками, професії — фахівцем з цифрової скульптури та реставраційних робіт. Він уже зареєструвався як ФОП, а платоспроможних клієнтів за кордоном має чимало, тож і податками не обділить. Інший вимушений переселенець, котрий працює у галузі кібербезпеки, на знак подяки місту за прихисток написав листа до компанії-працедавця, щоб переказувала податок на його дохід (ПДФО) саме до бюджету Нововолинська. Заробляє пан непогано, тож і бюджет поповнює істотно: за два місяці — сорок тисяч гривень! І таких, як він, не один, а десятки. Тому у місті й намагаються втримати «під своїм крилом» тих, кого привела до міста війна. Думають про це вже сьогодні, і правильно. Трудящих, розумних і талановитих людей цінують у будь-якій нормальній країні, бо вони — рушійна сила розвитку суспільства й опора для будь-якої громади.

Волинська область.

Фото автора.