За роботою медпрацівники мобільного медичного центру для вимушених переселенців.

Крім надання матеріальної, інформаційно-консультативної, правової допомоги, багато хто з вимушених переселенців також потребує систематичного медичного контролю, обстеження та лікування.

З цією метою на базі гуманітарних штабів усіх районів міста створені та ефективно функціонують мобільні медичні центри для внутрішньо переміщених осіб.

За словами лікарки одного з таких центрів Вікторії Кірчевої, місце їхнього базування обрано невипадково. Адже, після переїзду до Одеси та відповідної реєстрації в органах соцзахисту, саме до гуманітарних центрів і звертаються люди, щоб отримати матеріальну допомогу. А наявність у них медичного персоналу сприяє посиленню якості контролю за станом здоров’я цих знедолених людей.

— Ми з медсестрою Наталією Самойленко тут працюємо позмінно з серпня місяця. В середньому впродовж дня до нас звертається десять осіб. Обставини різні: комусь стало зле через підвищення артеріального тиску та рівня цукру в крові, а хтось просто бажає отримати необхідну лікарську консультацію, — наголосила пані Вікторія.

Розповідаючи про особливості роботи мобільних центрів, вона акцентувала увагу на тому, що загалом на такі медичні підрозділи покладається одразу декілька функцій.

— По-перше, звернувшись до нас, люди мають можливість отримати потрібну інформацію щодо розташування в місті лікувально-профілактичних й амбулаторно-поліклінічних закладів та безпосередньо в нашому кабінеті укласти декларацію з сімейним лікарем, що в подальшому дає їм можливість користуватися безоплатними послугами щодо профілактики, діагностики, спостереження, лікування та реабілітації в стаціонарних і амбулаторних умовах. По-друге, на місці вимушені переселенці можуть отримати першу невідкладну допомогу та вимірити артеріальний тиск. Та, по-третє, — записатися на щеплення від COVID-19, яке ми здійснюємо тут же, в нашому центрі, щотижня, — зазначила Вікторія Кірчева.

Лікарка також розповіла, що, крім суто медичного напряму роботи, волею долі вони намагаються ще й морально-психологічно підтримати людей, які пройшли через пекло війни. Ні, медики про жахіття, яке довелося пережити переселенцям, не перепитують, добре усвідомлюючи, в якому стресовому стані перебувають люди. Але часто-густо самі мешканці тих же Донеччини, Луганщини, Миколаївщини та Херсонщини, ставлячись до медпрацівників як до людей з доброю душею та великим серцем, розповідають їм власні історії, сповнені трагізму, нестерпного людського болю та співчуття.

— Пригадую, як понад 80-річна бабуся розповідала: задля того, щоб залишитися живою, майже кілометр повзла під обстрілами на колінах і роздерла їх до крові. Або спадає на думку випадок, як молода жінка з Херсонщини, отримавши у нас допомогу, присіла на стілець, замислилася та якось так приречено вимовила: «Нема в мене більше даху над головою, зруйнували мій будинок вщент...». Слухаємо ось такі жахливі історії, підтримуємо людей, намагаючись знайти якісь правильні, втішні слова, а самі ледве стримуємо сльози. Трапляється таке, що додому повертаєшся душевно спустошеною. Але вранці залюбки поспішаєш сюди, щоб і надалі допомагати людям пережити ці надважкі в їхньому житті випробування війною. Тож такі мобільні центри дуже потрібні. Вони багатофункціональні. Тут ми, медпрацівники, перебуваємо на своєму важливому місці! — наголосила пані Вікторія.

Фото автора.