Свого часу Сергій (на знімку) твердо вирішив присвятити життя спорту. Працюючи на посаді менеджера спортивного закладу, він і сам ним професійно займався, і залучав до цього інших.
Але все змінила війна.
Як розповіли в службі зв’язків з громадськістю 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, з початком повномасштабного вторгнення росії Сергій як справжній чоловік прийняв рішення стати на захист своєї країни.
«Я щойно виїхав працювати до Арабської Республіки Єгипет, а там з розірванням трудового контракту є певні труднощі. Але лють до ворогів переповнювала, і врешті-решт мені вдалося повернутися у рідний Дніпро», — згадує він.
Сергій пройшов підготовку і став до лав славетних десантників. Його перші бої з окупантами були на Харківщині. Хлопці заходили в села, здійснювали зачистки, перевіряли кожну будівлю, кожен підвал, кожен метр посадок між населеними пунктами. На деяких ділянках зустрічали спротив — ворог, відступаючи, відкривав вогонь з бойових машин, намагався створити засідки чи обійти з тилу. Але все марно — десантний підрозділ впевнено рухався вперед.
«Неймовірні емоції були від підняття українського прапора на одній з адміністративних будівель Ізюма. Я завжди з повагою ставився до нашої символіки, але коли після важких боїв у скаліченому рашистами місті на даху розбитої будівлі на вітру затріпотів синьо-жовтий стяг, це стало найбільшою мотивацією — зробити все, щоб у кожному нашому місті як материкової частини України, так і на півострові замайорів наш державний стяг!» — каже десантник.
