На знімку: засновниця Благодійного фонду «Зірка» Зоряна Пелех, художники Олександр Мельник і Віра Кулеба-Баринова, куратор мистецького проекту Леся Кочергіна (зліва направо).
Хто ми і які ми? Звідки? Що для нас рідна земля — Україна? Що для нас свобода? Що ми готові захищати навіть ціною власного життя? Відповіді на ці питання, які актуалізувала війна за існування Української держави та української нації, можна знайти на мистецькій антивоєнній виставці «Ковчег», що відкрилася у Національному заповіднику «Софія Київська». У її рамках представлено дев’ять експозицій сучасних художників — Віри Кулеби-Баринової, Олександра Мельника, Олексія Потапенка, Інни Пантелемонової, Надії Мартиненко, Андрія Котлярчука, Мар’яна Луніва, Ігоря Романка та Миколи Жулінського.
У центрі загальної експозиції — цикл робіт народної художниці України, дійсного члена Національної академії мистецтв України Віри Кулеби-Баринової, присвячений українській жінці — матері, трудівниці, берегині роду й землі. Триптихи «До мами», «Нічого кращого немає», «Земля. Незабутнє» — це осмислення генетичної пам’яті народу, ліричне прочитання нашої минувшини і сьогодення. Українську жінку, селянку художниця зображує в образі Богоматері з дитям-Ісусом, підносячи у такий спосіб святість сім’ї і роду. Її Цариця неба і землі, вдягнена у вишиванку, міцно пригортає до серця маленького янгола, намагаючись захистити його від усього лихого. Усі герої художниці — трудівники з чистими очима і роботящими руками, для щастя яких потрібні мир і любов.
Російсько-українська війна — друга в житті Віри Кулеби-Баринової. Коли почалася німецька навала, вона була маленькою дівчинкою. «Яка земля тоді була понівечена. Ми ніколи не думали, що жахіття повториться, що росія так жорстоко знущатиметься над українцями. Вороги не хочуть, щоб ми тут жили. Мені боляче слухати, що люди роз’їхалися, залишили свої домівки, але вони повернуться додому», — каже мисткиня.
Частина триптиху «Нічого кращого немає». Худ. Віра Кулеба-Баринова.
Мадонна-Богородиця вдивляється в грізне сьогодення з тривогою та болем і з картин відомого київського монументаліста Олександра Мельника. Митець залюблений у славну минувшину краю, що знайшло свій відбиток у десятках його полотен історичного жанру. Він переконаний, що самосвідомість народу треба будувати на історичній пам’яті.
На цій виставці Олександр Мельник представляє три роботи — «Неспалима», «На згарищі» і «Щаслива», котрі інтерпретують образ Матері з дитям на руках, розкривають три її іпостасі і символізують різні періоди нашої історії. «Щасливу» митець малював під свист ворожих ракет і гуркіт бою. «Під моїми вікнами стояв бліндаж, а на даху багатоповерхівки розташувалася протиповітряна оборона. Неподалік постійно вибухали снаряди, ворожий рубіж був метрів за триста. Отак і малював... Вийду на балкон, подивлюся, що там, і знову за пензель», — каже Олександр Мельник.
Виставку, що відбувається в межах благодійного мистецького проекту «Ковчег», художник вважає важливою подією у культурному житті країни. Він розповідає про реакцію одного французького художника, котрий, почувши, що у Києві, який потерпає від рашистських ракетних обстрілів і атак дронів, відкривається мистецький вернісаж, зробив великі очі і перепитав: «Що, справді? Виставка під час війни?». «Так. Ми маємо, особливо нині, показати світу, яка багата і красива Україна, як свою країну люблять українці, як вони борються за неї. Такими виставками теж. Наші воїни світять на весь світ, і ми це теж маємо показати у своїх роботах», — додає майстер.
«Культура зажди була поштовхом для розвитку людини і суспільства, — наголошує куратор виставки Леся Кочергіна. — З початком війни ми гостро відчули необхідність активізувати культурний фронт. Кожен з художників, які представляють тут свої роботи, — справжній воїн у війні за гідність і волю». Своїми творами митці говорять про духовні цінності і коди, про національну ідентичність і закликають глядачів побачити світ, який вони носили у своєму серці.
Засновниця Благодійного фонду «Зірка» Зоряна Пелех, який у межах проекту презентував Програму відродження українського села, наголосила, що художників, організаторів виставки, глядачів об’єднує один маніфест — Україна понад усе.
Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.
