Один у Києві — знаменитий ансамбль імені Вірського, другий у Житомирі — дитячий ансамбль «Сонечко».
— Я щасливий, що вже кілька років танцюю у «Сонечку», — каже старшокласник Володя. — Тут у мене багато справжніх друзів. У школі, в нашому 10-А, — значно менше. Там теж хлопці хороші, але одному шахи подобаються, другому — айкідо, третій — рибалка. А тут у нас спільні інтереси, розуміємо одне одного з півслова, і всі маємо одну мету: відшліфувати рухи так, щоб вони сповна відповідали музиці.
— Мені дуже подобається «Сонечко», — розповідає Оленка. — Як вийдемо на сцену і як побачу, що перед нами завмирає зал — хочеться танцювати ще краще. Щоб не пропускати репетицій, торік навіть не поїхала з батьками відпочивати в Єгипет. Спершу вони образились, а потім взяли молодшу сестричку та й поїхали. А я зосталась у бабусі.
До розмови долучається й Віра Іванівна:
— До хореографічної школи я віддала онука просто щоб чимось займався, доки батьки на роботі. А тепер дуже рада. Дмитрик не тільки гарно танцює, має струнку поставу, досконале виховання. Також почав цікавитися історією, філософією, мистецтвом. Цього він навчився у «Сонечку».
...Щороку хореографією у «Сонечку» займаються 300—350 наших маленьких земляків. А наступної осені «Сонечко» має відзначити своє 50-ліття. Уявляєте, скільки людей за цей час виховали там, навчили розуміти красу, створювати навколо себе атмосферу духовності, добра, патріотизму?
З першого дня школою дитячої хореографії і ансамблем «Сонечко» керують народні артисти України, професори, почесні громадяни Житомира Михайло і Тетяна Гузуни (на знімку).
— Народився я в Молдові, неподалік міста Сороки, — розповідає Михайло Семенович. — Музику в нашій родині любили всі. Тож коли закінчив школу, а молдавський національний хореографічний ансамбль «Жок» саме оголосив набір у студію, вирішив спробувати: а раптом вийде? Вийшло! Два роки танцював у «Жоку», а після армії вступив до Краснодарського інституту культури. У Краснодарі зустрів свою долю — талановиту й розумну дівчину з Житомира Тетяну Гаркушу. Вона теж танцювала змалку, навчалася в Житомирі у відомих хореографів Вілінських. На третьому курсі побрались, і відтоді наші дороги пішли разом...
Після закінчення інституту в 1973 році подружжя Гузунів направили на роботу до Житомира. Тоді й організували вони дитячий танцювальний ансамбль у міському палаці піонерів. І з перших років існування «Сонечко» гарно заявило про себе — «засвітилося» на всю область.
Невдовзі Михайло і Тетяна вирішили навчати дітей не тільки вправно рухатись і розуміти музику, а й орієнтувати їх на найвищі життєві цінності. Адже основи, закладені в дитинстві, супроводжують людину все життя. Тож уже в 1993-му в Житомирі відкрили школу хореографічного мистецтва, художніми керівниками якої від першого дня й донині є Михайло і Тетяна Гузуни.
У 2005 році з ініціативи Михайла Семеновича та Тетяни Іванівни було створено вже обласний центр хореографічного мистецтва, де почали працювати й випускники ансамблю «Сонечко».
— У нашій роботі багато нюансів, — розповідає Михайло Гузун. — Та головне, про що ми ніколи не забували: хореографія є поєднанням філософії душі та розвитку людини, і вкладали це у наших вихованців.
У репертуарі «Сонечка» багато танців. Насамперед, звісно, українські та місцеві поліські. Є й чудовий козацький гопак, в якому хлопчики 9—10 років стрибають вище свого зросту та ще й носять на руках дівчаток. Гучними оплесками глядачі завжди зустрічають «Аркан» — теж дуже складного виконання. Є в репертуарі і ліричні весняні хороводи, класичні хореографічні композиції, сюїти, мініатюри. І танці різних народів: особливо польські, чеські, німецькі (в Житомирській області багато етнічних німців) та інші.
«Сонечко» бере участь у всіх обласних і міських святкових заходах. Були із концертами за кордоном — від Португалії до Молдови. І скрізь публіка їх вітала стоячи вигукуючи «Слава Україні!».
Михайло Гузун уже майже 50 літ живе в Україні. Потяг до цієї землі, до її добрих і сильних людей відчув змалку — прізвище його бабусі по батькові було Козак! Тож тепер намагається зробити все, щоб держава наша була сильною і шанованою світом.
— Добре, що нині нас підтримують обласна та місцева влада, — каже Михайло Гузун. — Сподіваюся, що такий бажаний мир та наша перемога дозволять нам наступної осені гідно відзначити наше 50-ліття. Адже українська культура, від якої у захваті весь світ, має й далі жити і розвиватися.
Житомирська область.
Фото Олени ГУЗУН.
