Тож є біля чого поратися. Дякувати Богу, їм є кому допомогти. У Бурдів — восьмеро дітей, шестеро своїх і двоє прийомних. Найстаршому Дмитру — двадцять два роки. Він — боєць Збройних Сил України, у ці дні на передовій воює з російськими окупантами. Двадцятирічна донька Анастасія — студентка Рівненського державного гуманітарного університету, в майбутньому мріє працювати вихователем-логопедом. За її відсутності восьмикласниця Дарина залишається головною маминою помічницею на кухні. Вона і борщ смачний зварить, і коржиків солодких спече. Свої обов’язки мають четвертокласник Микита і двійнята Оля та Юля, котрі навчаються у першому класі.

П’ять років тому сталося так, що племінники Сергія Бурди, Максим та Артем, котрі проживали в Острозькому районі, зосталися без батьківського піклування. У скрутний для дітей час дядько з тіткою не залишили хлопців наодинці з бідою, забрали до себе та оточили батьківським піклуванням і любов’ю. Сьогодні Максим вже одинадцятикласник, а Артем навчається у шостому класі.

— Для нас усі діти однаково рідні, — каже Наталія Бурда. — Дбаємо, щоб вони росли дружними та здоровими, у всьому підтримували порядок. Тішимося тим, що всі дружать з фізкультурою.

Максим наш дуже швидко бігає. Артем та Микита люблять грати у футбол. Вправною бігункою є Оля, а Юля частенько стрибає зі скакалкою. Одне слово, в хаті всі спортсмени.

Про те, що в сім’ї Бурдів панує по-справжньому дружня і доброзичлива атмосфера, багато що свідчить. Скажімо, стіна однієї з кімнат будинку дбайливо завішана обрамленими фотографіями дітей. В одному з куточків на видному місці зберігаються спортивні нагороди. В усіх кімнатах дому — чистота і порядок.

— У нас кожна дитина має свої обов’язки, — розповідає господиня дому. — У вільний від навчання час одні пасуть гусей, інші, коли настає черга, пасуть корів. Старші завжди допомагають на роботах у полі та городі. У цей час донька Дарина вдома готує всім смачну їжу.

Дякувати Богу, у Бурдів є що подати до столу. З власного господарства мають вдосталь городини, молоко та сметану, сало з м’ясом. Також тримають курей, гусей, качок, індиків, цесарок, індокачок.

— Біля такого господарства хоч і нелегко поратися, але маємо все своє. Не розкошуємо, але й не бідуємо. Хто працює, той голоду не знає. Та й не в багатстві щастя, — кажуть господарі. —

Головне — щоб діти росли здоровими і мир був. З нетерпінням чекаємо перемоги у війні з росією і повернення сина Дмитра з війни.

Фото автора.