Адже їхні домівки-вулики згорають під обстрілами, а корисні комахи не можуть збирати ні пилок, ні нектар у випалених тими самими обстрілами степових лісосмугах та штучних гаях.
Пасічник узяток не скуштував
«У нас із партнером пасіка на сто вуликів у селищі Білозерка. Господарювали доволі успішно, поки не прийшли «асвабадітєлі». Бойові дії увесь цей час тривають дуже близько до Білозерки, тож навесні та влітку вивозити бджіл на цвітіння акації та різнотрав’я у дніпровських плавнях просто не ризикнули. Вирішили залишити вулики на ділянці, аби бджолосім’ї годувалися по навколишніх полях і садках, — розповів власкору «Голосу України» місцевий пасічник Олександр. — Вулики перевіряємо, тому знаємо, що бджоли в них вижили: меду їм вистачило, аби прогодуватися, але відкачувати немає чого. Тож і не знаємо, який той мед нині на смак — солодкий чи гіркий».
Сховав вулики від обстрілів
Дещо краще велося минулого літа пасічникам на лівобережжі Дніпра. Вони могли вивозити вулики на цвітіння акації до чорноморського узбережжя, де обстрілів було менше, і з лісу окупанти мобільні пасіки не виганяли. «Мої бджілки «паслися» біля села Бехтери — там не стріляли. Тож і запашного меду кожен вулик приніс по 20—25 кілограмів за сезон. Але постала інша проблема: куди його подіти? Перекупники за ним тепер не приїздять, а вивозити самому можна тільки до Херсона чи сусідніх містечок або тимчасовими переправами, або на рейсових пасажирських теплоходах, які ходять з обласного центру до Олешок та Голої Пристані, — ділиться своєю нехитрою історією Павло, пасічник з Голопристанщини. — Роздрібні ціни меду цьогоріч встановилися помітно вищі, ніж торік: за три літри акацієвого найвищого ґатунку 2021-го давали 500—600 гривень, тепер 900—1000 гривень. Але ж і витрати зросли: подорожчав цукор, потрібний на підгодівлю бджолосімей у міжсезоння, те саме сталося з пальним для транспортування вуликів. А попит на мед упав: у людей в окупації на ці корисні ласощі обмаль грошей».
Усе доведеться починати спочатку
Протягом останнього десятиліття з України світом розтікалися справжні медові ріки — наша держава ввійшла до п’ятірки найбільших на планеті експортерів цього продукту. І в цьому був вагомий внесок пасічників Херсонщини: приміром, тільки 2019 року звідси за кордон відправили 2599,5 тонни добірного меду. А кількість паспортизованих пасік у регіоні перевищила півтори тисячі! Причому кількість поступово трансформувалася в якість. Власники вуликів почали розвивати додаткові послуги: розводили племінних бджіл на продаж, виробляли медові суфле та напої, сприяли організації «медових» турів. Тепер усе це доведеться починати спочатку: за оцінками експертів, виробництво меду в Таврії впало на дві третини. Адже ми ще не знаємо, скільки пасік згоріло у полум’ї війни, і скільки пасічників не повернуться до своїх домівок з фронту чи з поневірянь в евакуації...
Херсонська область.
