Перші непевні повідомлення про необхідність вийти на вулицю з’явилися в соцмережах увечері в четвер. Багато користувачів Фейсбуку і Твіттера не зрозуміли, чому опозиція закликала людей підтримати європейський вибір країни аж 24 листопада. Тому небайдужі до майбутнього України люди, колеги-журналісти, за допомогою соцмереж скоординували дії й домовилися зібратися на Майдані о 22.00.
Перше враження сумне: розгублена, невелика купка людей, які на емоціях відгукнулися на заклик і вийшли захистити європейське майбутнє для своїх дітей. При цьому дуже порадувала мінімальна присутність політиків у юрбі, цілковита відсутність партійної символіки і штатних проплачених мітингувальників.
Якийсь бомжуватого вигляду пан, єдиний тут у заялодженому помаранчевому шалику, ділився спогадами про події 2004-го, розповідаючи 16-річній дівчині, що аж відкрила рот, де хто тоді стояв, які намети. «Сестро!», — раптом звернувся до мене хтось із юрби. Від такого звернення я сторопіла. Дежавю?..
Через годину кількість людей потроїлася! Звісно, приїхали політики, народні депутати. Без прапорів і гасел, слава Богу. І відчувалося, що сьогодні тут не вони головні. Що це не їхній Майдан.
Мій колега-журналіст дістав з кишені своєї куртки пом’яту жовто-блакитну стрічечку з європейською символікою й пов’язав мені на рукав. «Слухай, настрій, звичайно, саме такий — похоронний, і інтеграція наша як ця стрічечка зараз має вигляд, але давай пов’яжемо її не на руку! От на замок куртки чи що?», — попросила його я.
Допомогти мені перев’язати євробантик визвався екс-міністр іноземних справ Володимир Огризко: «Я був тут 21 листопада. Рівно 9 років тому. Людей було ще менше! Нічого, зате яка атмосфера! Ви відчуваєте?!».
Атмосфера і справді була дивна. Але раптом один із захоплених молодих людей підбіг до екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка: «Юрію Віталійовичу, давайте, давайте, організовуйте! Що робити? Куди йти?».
Одразу стало огидно. Утім, Луценко здивував: «А що ви від мене хочете? Самі організовуйте! Це ваш Майдан! Думайте самі про те, що робити завтра!».
На запитання «Голосу України», а що ж справді буде із країною завтра, Луценко відповів: «У вас у руках мобільний. Скільки там номерів? Телефонуйте друзям, знайомим. Нехай приходять сюди, якщо їм не все одно. Такий план на завтра.
Просто треба, щоб Європа побачила, що нас, тих, хто бажає жити в системі демократичних цінностей, у цій країні більшість».
Коли «УДАР» і «Свобода» підтягли «озвучку», на Майдані стало ще тепліше і веселіше. Імпровізовану сцену встановили на автомобілі. На неї негайно почали по черзі підніматися політики. Вони всіх спробували розпустити й покликали зібратися 24 листопада біля пам’ятника Шевченку. Багатьох промовців освистували... «Хвилинка піару», — коментували люди вигуки опозиціонерів у мікрофон. Юрба розходитися не поспішає. Звісно, хтось іде, але хтось і приходить.
Машини, які проїжджають повз Майдан, гудуть, вітаючи мітингувальників.
Після півночі Євромайдан став облаштовуватися. Почався збір їжі, бутерброди, чай... Із дружньої атмосфера перетворювалася на святкову. Наметів вирішили поки що не ставити, щоб не провокувати правоохоронні органі: «Нехай наша акція буде європейська!».
З’явилися й перші кричалки. Не ті, що були в 2004-му. Уже нові: «Разом і до кінця!», а також «Україна — це Європа!». Люди із задоволенням дружно й голосно скандували їх. А в перервах між виступами і гаслами душевно всі разом співали пісні. Народ розважала група «Мандри». Хтось танцює, щоб зігрітися: «Ми тут, тому що хочемо жити як Європа! Це наш вибір! Ми захищаємо не партії і фракції. Ми захищаємо себе». «Беркут» не заважає. Усі запитують: «Де Вакарчук?».
Друга година ночі. Уже близько трьох тисяч людей. Журналісти і громадські діячі закликають людей прийти завтра. Хор відповідає: «Ми вже тут!».
Третя ночі. З’являється інформація, що на євромайдани виходять люди по всій країні.
У Західній Україні — більше, у Східній Україні — менше. Формуються групи людей, які найближчими днями приїдуть до Києва. Мітинги проходять в Івано-Франківську, Львові, Тернополі, Вінниці, Кіровограді, Луцьку, Чернівцях, Ужгороді, Житомирі, Рівному, Хмельницькому, Харкові, Донецьку. На Майдан повернувся Кличко. Заявив, що акція на Майдані буде безстроковою і в п’ятницю о 18.00 тут людей буде набагато більше.
Тепло, незважаючи на листопадовий дощ. Перша ніч Євромайдану мирно завершилася. Уранці всі чекали продовження. І поки що є надія, що воно буде і щось вийде.
Фото Владислава МУСІЄНКА (УНІАН).
Думки з приводу
Михайло ЧЕЧЕТОВ (Партія регіонів):
— Влада в особі Президента, уряду та парламентської більшості, не женучись за кон’юнктурою, здатна на шкоду особистому рейтингу ухвалити рішення, стратегічно важливе для національної безпеки країни. Те, що ми зупинили рух до Асоціації з ЄС, не втрачає стратегічної перспективи євроінтеграції. Це свідчить про те, що ми розуміємо справжню ціну цього питання. У медицині є поняття «травма, не сумісна з життям». Якби ми сьогодні підписали Асоціацію, не отримавши надійних компенсаторів від ЄС, — це була б травма, не сумісна з життям нашої економіки, ми б увергли економіку в колапс, десятки підприємств збанкрутували, людей було б викинуто на вулицю й вони опинилися без зарплат. Тому рішення було прийнято абсолютно правильне — зробити паузу. Ще раз сядемо за стіл переговорів з нашими європейськими партнерами, подумаємо, обговоримо, зважимо. Адже ціна питання для України — 165 мільярдів доларів. Але ж Росія ще по-справжньому не почала захищати свої економічні інтереси. Якби вона стала це робити на всю силу, наша промисловість перетворилася б на цвинтар. Тому ми й кажемо європейцям: включайте компенсатори. Свого часу Польщі пробачили 75 мільярдів доларів боргу і 75 мільярдів влили в економіку. А в нас тільки заїжджена платівка — Тимошенко, яка вже нікого не хвилює.
Лариса БАЙДЮК (фракція КПУ):
— В Європейському Союзі нині спостерігається серйозна криза в економіці, й навіть ті країни, які ввійшли до ЄС на початку 2000 років, наприклад, Румунія та Болгарія, тепер стогнуть від того, що в них відбувається із соціальними виплатами. Скажімо, якщо болгарський пенсіонер отримує пенсію 168 євро, то за одну воду він повинен заплатити на місяць 211 євро. А на інші комунальні послуги та їжу вже не залишається взагалі нічого. У Румунії зарплату бюджетним працівникам знижено на 25 відсотків, а пенсії — на 15 відсотків. В ЄС сьогодні 26 мільйонів безробітних. Якщо ми нині прийдемо в ЄС, дуже багато мільярдів доларів буде потрібно на переведення українських підприємств на європейські стандарти. Залізниця теж повинна перейти на європейські умови. І де знову взяти ці мільярди? Вимога ЄС — скорочення квоти експорту української сільськогосподарської продукції, теж призведе до скорочення виробництва сільгосппродукції та до безробіття. Помруть також підприємства ВПК і дрібні підприємства. Тому сьогодні йти в ЄС не можна. Сьогодні не час, може, колись він прийде, але не сьогодні. Щоб розбудовувати економіку, не можна втрачати ті надбання, які були і є в українських підприємств у співробітництві із країнами Митного союзу.
Оксана ПРОДАН (фракція «УДАР»):
— Коли уряд порушує закони і всупереч процесуальному законодавству скасовує свої постанови, парламент повинен знайти вихід із цієї ситуації. Для мене рішення про зупинення підготовки Угоди про асоціацію з ЄС було несподіваним. Водночас Янукович в Австрії виступав за євроінтеграцію, а Азаров зупинив постанову про асоціацію. Ще тиждень тому на саміті Всесвітнього економічного форуму ми говорили про євроінтеграцію, а тепер кажуть про цифри. Хіба тоді, тиждень та місяць тому, цих цифр не бачили? Я є членом робочої групи при Кабміні з оцінки ризиків і позитивів в економічній сфері при підписанні Угоди про асоціацію з ЄС. І всі питання, які сьогодні озвучують, що стали на заваді Асоціації, були відомі дуже давно. Ситуація в економіці та бізнесі нині така: якщо не буде стимулів, підприємства не змінюватимуться, не розвиватимуться. І доти, поки в Україні не буде захищено право власності, в тому числі інтелектуальної, право на підприємницьку діяльність, що сьогодні у нас відсутнє, бізнес не розвиватиметься, а тікатиме в тінь. Саме тому відбувається спад економіки, і це не зміниться, поки не запрацюють суди, поки не буде мінімізовано корупцію. Ми не зробимо це ані самі, ані з Росією, бо в них ті самі проблеми. Але за допомогою Європи, яка в проекті Угоди про асоціацію передбачала фінансування частини цих перетворень, ми могли б це зробити. І, сподіваюся, ще зробимо.
Ігор ШВАЙКА (фракція «Свобода»):
— Жодних із перешкод для роботи парламенту в п’ятницю не було, щоб внести до порядку денного постанову про вшанування жертв Голодомору та розгляд питань, які залишилися з учорашнього дня, як це передбачено за Регламентом. Але Партія регіонів відверто показала своє небажання працювати ані в уряді, ані у Верховній Раді. Очевидним є їхнє підлабузництво перед кремлівськими очільниками, коли сьогодні кажуть про відновлення співпраці з Росією. Ми, українські націоналісти, виступаємо за побудову чітких двосторонніх взаємин з Росією. Але не можна робити Україну «васалом» перед кремлівськими очільниками. І те, що хоче нині зробити уряд Азарова, — це намагання вхопитися за соломинку, продовжуючи безбожно красти на кожному кроці. Уряд здійснив крок усупереч закону і розписався у власній неспроможності. Але ніхто з міністрів та прем’єр не подали заяви про відставку. В усьому знову винні «попередники».
