Вчора Ніні Харченко виповнилося 83 роки.
Тут люди й досі живуть без елементарного. Уже сьомий місяць, як прогнали рашистів з Київщини, а там так і немає електрики, води та газу. Поодинокі мешканці змушені жити в напівзруйнованих коробках своїх будинків, серед куп розбитої цегли. Снаряд розтрощив неузаконений трансформатор, який працював саме для дачників. І тепер ніхто не хоче брати його на баланс.
Уже осінь, а й досі — як повесні. У дачному селищі немає жодного будинку, який був би без пошкоджень. Місцеві писали листи до Офісу Президента, глави МЗС, проте поки що це не допомогло, і мешканці не можуть дочекатися ні електрики, ні відшкодування коштів на відновлення своїх будинків.
— Ми з чоловіком (уже покійним) отримали ділянку в 1999 році і почали потихеньку будувати собі хату, — каже Ніна Харченко. — Невеличкий садок, городик — що потрібно для старості? У грудні 2021 року сильно похолоднішало і я поїхала до дочки у Київ, там і зустріла війну. Дуже переживала за наш будиночок. Військові дозволили повернутися лише на початку травня — після розмінування. Приїхала — і постаріла на десять років. Що й казати... Бачите, немає даху і яка дірка в стіні? А кацапський танк переорав усю ділянку. Ходила до влади просити допомоги, та куди там — дали плівку, та й годі. Приїжджає зять, і вдвох щось робимо. До холодів буду тут — грубка, дрова є, а з морозами поїду до міста. Але чи переживе ще одну зиму наш будинок, не знаю.
Місцеві розповідають, що коли почалися обстріли, деякі домашні чотирилапі тікали до лісу ховатися, а люди, не знаходячи їх, виїжджали. Так тварини й вижили, а нині стали улюбленцями тих, хто приїжджає сюди.
Проходиш вуличками і бачиш залишки колись спокійного та мирного життя, незібраний урожай груш та яблук...
Тут не тривають бої й загрози ніби немає, а проте й життя теж майже немає.
Якщо хтось бажає допомогти Ніні Харченко, номер телефону: 0937863824.
Люди й досі живуть без елементарного
Фото автора.
