Долучившись до волонтерського руху з перших днів війни, дівчина вирішила навчитися плести такі потрібні для українських військових маскувальні сітки. У навчанні допомогла сестра. Вони разом знайшли перші матеріали. Потім Катерина зібрала знайомих та інших місцевих жителів і навчила того, що вже вміла сама. У результаті «бригада» щоденно збирала до сімдесяти людей, які бажали долучитися до важливої справи.

«На початку війни дуже нервувала, сидіти вдома було нестерпно. Потрібно було щось робити, чимось допомагати. Запропонувала місцевим приносити тканину і працювати для наших захисників. Написала в місцевий чат. Прийшло набагато більше людей — завдяки сарафанному радіо», — розповіла Катерина.

Десь за два місяці в громаді освоїли й довгий та кропіткий процес плетіння «кікімор». І тоді гостро постало питання постачання матеріалів.

«У соцмережі опублікували пост, що нам потрібна мішковина. Почали приходити посилки з усієї країни. Один із пакунків важив 250 кілограмів. Це нам надіслали чи то з Ірпеня, чи то з Бучі. Люди, які були в окупації, розуміють, наскільки це важливо», — згадує активістка.

Вироби слобожанців самі військові цінують дуже високо. Впевнені, що вони найкращі з усіх аналогів. Так, до Катерини якось зателефонував снайпер, який отримав слобожанську «кікімору». Розповів, що фахівець з Ізраїлю рекомендував снайперські маскувальні костюми від НАТО. А коштують вони майже півтори тисячі доларів. Хлопці показали йому фото в нашій «кікіморі». Він її на власні очі побачив та зробив висновок: беріть ці.

Запитів надходить дуже багато: й на сітки, й на «кікімори». Задовольнити всі не вистачає вільних рук. Хоча працюють і студентська молодь, і діти, і люди старшого віку. Так, 65-річна Ірина, яка вранці торгує на місцевому ринку, вдень іде допомагати — майже без вихідних. «На початку війни працювали з самого ранку і до комендантської години. Вона завжди була з нами. І нині весь вільний час віддає благодійності», — каже Катерина.

Зараз асортимент слобожанців поповнився — в Інтернеті знайшли лекала розгрузки та почали їх відшивати. Вже зробили першу партію.

У громаді згадують, що спочатку навіть не усвідомлювали, наскільки їх робота важлива. Думали, що це дрібниця, крапля в морі. Та потім зрозуміли: це їхній вагомий внесок у Перемогу.

Дніпропетровська область.

Фото з відкритих джерел.