Велика сім'я Давидових.

Випробування гартують і єднають. За вісім місяців повномасштабного російського вторгнення маємо численні приклади благодійності та взаємодопомоги. Це відчуває подружжя Івана та Оксани Давидових із Маріуполя, які вже впродовж двох місяців разом із будинком сімейного типу мають прихисток у селі Угринів неподалік Івано-Франківська.

«Наш будинок сформувався торік у квітні, — розповідає мама великого сімейства Оксана Давидова. — Разом із чоловіком Іваном маємо дванадцятирічного сина Марка. Ще дев’ятеро дітей — прийомні. Це трирічна Яна, п’ятирічний Микита, шестирічна Олександра, восьмирічні Анастасія і Владислав, десятирічний Андрій, одинадцятирічний Антон, тринадцятирічний Давид і п’ятнадцятирічна Ліонела. Тільки-но почалася окупація Маріуполя, вирушили власним коштом до Запорізької області, де перебували до середини березня. Сподівалися швидко повернутися. Та де там... Чоловік — військовослужбовець, тому не був із нами. Лише десь-колись виходив на зв’язок. А треба було поради — що далі робити. Вирішили евакуюватися до Італії.

Допомогли волонтери».

Оксана каже, що хотіли з-за кордону одразу повернутися, але чоловік не дозволяв із міркувань безпеки. Та все-таки і жінка, і діти таки наполягли: мовляв, якось непатріотично бути на чужині. Та й не дуже комфортно. Хотілося додому. Напередодні нового навчального року через службу «Карітас» і волонтерів вибралися на Івано-Франківщину. Тимчасове житло їм надали в Угринівській територіальній громаді.

«У нас є тимчасове помешкання для внутрішньо переміщених осіб та все необхідне на перших порах, — повідомив голова ТГ Мирослав Гончаренко. — Позаяк село неподалік Івано-Франківська, то маємо угоду з обласною військовою адміністрацією і надаємо приміщення лише на кількаденне розміщення переселенців. Опісля допомагаємо підшукати якесь житло або ж люди їдуть кудись далі».

Зараз Давидови поселилися у приватному будинку. Однак мають намір орендувати інше приміщення з умовою, що навіть викуплять його. Це непроста процедура, адже власники за кордоном, має бути нотаріально підтверджена угода оренди. Тим часом заручилися підтримкою волонтерів, які шукають можливості довести будинок до належного стану. Розпочати доведеться із штукатурних робіт.

«До нас звернулися громадські активісти з волонтерської ініціативи «Будуємо Україну разом», — каже голова Молодіжної ради Угринівської ТГ Світлана Івасишин. — Вони організовують молодіжний табір на два тижневі заїзди: із 29 жовтня по 5 листопада і з 6 по 13 листопада. Це може бути молодь від 16-річного віку, бажано місцева. Вони мали б допомогти облаштувати будинок, натомість організатори обіцяють культурно-освітню програму».

Діти шкільного віку Давидових зараз відвідують Угринівський ліцей. Мама Оксана розмовляє літературною українською мовою. Каже, що в Маріуполі й діти вчилися рідною мовою, то їм неважко адаптуватися. Російська там була аж із п’ятого класу та й то один урок на тиждень.

«Якщо Маріуполь — то це не означає, що російськомовний, як люблять сурмити на всіх рівнях російські пропагандисти», — зазначає Оксана.

Тим часом в Угринівській громаді допомагають багатодітній сім’ї. Надали продукти харчування, побутові предмети, одяг. Дещо привезли представники Червоного Хреста.

«Скромно, зате в безпеці, — стверджує господиня. — Ми ж свого майже нічого не привезли, що дали волонтери та влада — те й маємо. Є потреба в одязі для дітей. Але дуже прошу не передавати старі речі. Так хочеться, щоб наші діти не виділялися як дитбудинківські. Ми, переселенці, не вимагаємо бозна-чого, але вчу наших хлопчиків і дівчаток до охайності й працьовитості. От хотілося б мати добротну духовку, бо любимо куховарити, випікати здобу».

Так хочеться, щоб Давидови справді відчули турботу й тепло на Прикарпатті. Щоб знову, як з Італії, не довелося кудись переїжджати. Батьки й діти хочуть залишитися тут. Тож сподіваються, що село Угринів стане для них надійним прихистком не тільки в час біди, а й на постійно.

Івано-Франківська область.


Посильно допомогти може кожен.

Фото зі сторінки БУР у Фейсбуці.