Це Будинок з химерами. Стоїть він на вулиці Банковій, 10, і зараз є Малою резиденцією Президента України. Саме на тлі цього дому Володимир Зеленський записав знамените відео 26 лютого 2022 року: «Зброї ми не складемо!».
Побудував його, як відомо, славнозвісний архітектор Владислав Городецький. 1901 року він за безцінь купив ділянку землі на схилі пагорба — для будівництва. Місце було геть непридатне для того. Кияни й друзі Городецького скоса поглядали, як закладався подвійний фундамент і якісь досі небачені бетонні палі. Городецький вирішив (уперше в Києві) звести будівлю з бетону. Розумно — адже будинок мав постати на крутому урвищі. За два роки, 1903-го, особняк таки було збудовано. Кияни одразу назвали його Будинком з химерами. Городецький, який був затятим мисливцем, прикрасив фасад будівлі скульптурами тварин, птахів і плазунів, які ніби проростають крізь стіни. Кого тут тільки не побачиш! Слони і леви, жаби і дельфіни — усіх не перелічити!
Про будинок і його творця ходили різні легенди. Одна з них стверджує, що так звані химери на будинку — це своєрідна пам’ять про потонулу через нещасливе кохання єдину дочку архітектора. Хоча насправді донька ця була жива й здорова.
Що ж до химер на фасаді, то все просто: так архітектор хотів привабити потенційних орендарів. А внутрішнє оздоблення і велика кількість трофеїв мали нагадувати архітекторові-мисливцю улюблене сафарі.
Будинок справді вийшов унікальним. По-перше, тут були використані революційні на той час технології. По-друге, будівля має різну поверховість: з вулиці Банкової — три поверхи, а з боку площі І. Франка — шість. Архітектор передбачив для винаймачів усі можливі на той час зручності. Окрім великих апартаментів, тут були обладнані холодильник-льодовик, пральня, винний погріб тощо. А поряд з будинком, уявіть тільки, — корівник, щоб у квартирантів завжди було свіже молоко. Не дивно, що, зрештою, сам Городецький також вирішив оселитися тут із родиною на одному з поверхів.
Своєрідною особливістю оздоблення будинку є те, що зовні він прикрашений скульптурами різних тварин, які взаємодіють між собою, а внутрішній інтер’єр (зі збереженням стилю) — ліпними фігурами всіляких мисливських трофеїв. Тобто зовні — живі представники фауни, а всередині — мисливська здобич.
Чи не найбільш вражаючою кімнатою будівлі став парадний вестибюль. Його інтер’єр оформлено у вигляді морського дна з величезним спрутом на стелі, рибами і мушлями з бетону. Мушлі зроблено настільки витончено, що відрізнити їх від справжніх дуже складно. Щупальця спрута виконано у вигляді сплетіння мушель, морських зірок, рослин. Усі вони розфарбовані в різні кольори і вкриті перламутром. У колишній вітальні родини Городецьких також бачимо чудове оздоблення ліпниною, що зображує гірлянди ірисів. Внутрішній декор видається ще більш примхливим, аніж зовнішній.
На жаль, Владислав Городецький прожив у своєму будинку недовго. Відомо, що після сафарі в Кенії, яке геть виснажило його матеріально, архітектор 1912 року був змушений закласти будівлю Київському товариству взаємних кредитів і повернути її так і не зміг.
До революції будинок змінив кількох власників, потім його націоналізували і поділили на комунальні помешкання, де жили науковці, актори театру, митці та інші поціновувачі таланту будівничого. Після Другої світової тут була лікарня ЦК КПУ.
У 2003—2004 роках Будинок з химерами довелося серйозно реконструювати. За кресленнями і фотографіями, що збереглися, відновили інтер’єр, розписи на стінах, паркетні підлоги, реанімували альпійську гірку, фонтани, штучне озеро. Після реконструкції він придбав статус Малої резиденції Президента України, призначеної для прийому іноземних делегацій. Нині в Будинку з химерами розміщені кабінети працівників державного протоколу і церемоніалу президентського секретаріату. Екскурсії водять лише поверхом, де було помешкання Городецького. Але й цього цілком досить, щоб дізнатися про життя славетного зодчого, послухати історію будинку, роздивитися інтер’єри і загадати бажання, яке, знову-таки за легендою, неодмінно здійсниться.
Фото Юрія ПЕРЕБАЄВА.
