Як розповіли у службі зв’язків з громадськістю бригади, стати військовим він мріяв з дитинства. Тому свого часу вступив до Харківського національного університету Повітряних сил, а після початку повномасштабного вторгнення вже в Одеській академії перекваліфікувався на десантника.
«Немає нічого ціннішого за людське життя, тому для мене як для командира на війні одна задача поєднує в собі дві: зберегти особовий склад та виконати бойове завдання», — каже Максим.
Перед виконанням бойового завдання він постійно спілкується зі своїм підрозділом: вислуховує, налаштовує, підтримує. Каже, що особливо був вражений бойовим духом наших хлопців під час контрнаступу на Харківщині — коли цей дух зростав у геометричній прогресії з кожним визволеним селом.
«Вони були наче сталеві, не відчували втоми — тільки бажання йти вперед», — згадує офіцер.
Нині січеславці очікують нових завдань та всі як один рвуться в бій, щоб найскоріше покінчити з рашистськими загарбниками, визволити рідні землі та повернути мирне життя українському народу.
«Перемога буде тільки за ЗСУ. Наші воїни непереможні, дух незламності та «ген волелюбної людини» не виб’є жодна ракета, жоден артилерійський снаряд, жодна куля. Вірте у захисників, ми не відступимо», — переконує Максим.
Дніпро.
Фото 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.
