Будинки отримали нове життя.

Як розповіли в обласній військовій адміністрації, йдеться про будівлі, які з різних причин до цього стояли пустками. Господарі одних уже давно виїхали із села, а інші подалися до батьківської хати.

Так, три десятки приватних будинків надали для внутрішньо переміщених осіб у Бузівському старостинському окрузі громади.

«Із самого початку повномасштабної війни до нас прибувало багато родин із Харківщини, а пізніше — Донеччини й Луганщини. Тож стали у пригоді хати, які роками стояли порожніми. Ми допомогли новим мешканцям навести лад у садибах», — розповів староста Борис Гейдер.

Мешканець Ковпаківки Вадим Кремена, якому хата дісталася у спадок від діда, надав її переселенцям. Каже, що чотири роки у будинку ніхто не жив, а тут односельці звернулися до нього з проханням допомогти знайомим з-під Слов’янська. І вони мешкають там уже кілька місяців, сплачуючи лише комуналку.

«Тікали з міста через страшенну небезпеку. Світ за очі. Зупинилися в цьому селі. Нам допомогли з житлом. Сказали: заходьте і живіть», — каже пенсіонерка Ірина із Лисичанська, яка разом із сином Володимиром оселилися в колись порожній хаті на сусідній вулиці.

Щоправда, хату довелося трішки приводити до ладу: десь побілили стіни, син полагодив дах та димар до пічки.

«Спочатку не планували затримуватися надовго. Душа рвалася додому. Та пізніше прийшло розуміння: зимувати доведеться тут. Тоді взялися робити заготівлі консервації та дров. Нам місцеві і одяг дали, і посуд, і продукти. І я допомагаю, коли звертаються. Кому дров нарубати, іншим — урожай зібрати чи покрівлю відремонтувати», — розповів Володимир.

В іншій покинутій хаті у Бузівці оселилися Олександр із Тетяною та їхньою дорослою донькою з двома дітьми — родина переїхала з Донеччини. Згадують, що у рідному селі було до сорока прильотів на день. Кума вбило просто на городі, коли той картоплю обгортав.

«У травні виїхали й рушили в нікуди. Випадково потрапили до Бузівки. Тут і хату дали, і продуктами сусідка допомагає. Молоком, картоплею, дали розсаду, тож на невеличкому городі виростили томати, огірки, цибулю», — розповіла Тетяна.

Її чоловік практично живе з сокирою у руках. Адже робота є постійно: то душ влітку із дощок змайстрував, то чистить від сушняку старий сад. Розуміє, що зима не за горами і треба запасатися дровами.

«На яблунях пообрізав сухі гілки, бо там тільки короїд заводиться. Нічого, прорвемося!» — впевнений переселенець.

Дніпропетровська область.

Фото з відкритих джерел.