Цікаво, що серед картин немає жодної, де був би зображений капелюх чи щось, пов’язане з ним. Та й самого автора не назвеш затятим прихильником цього головного убору. Тож звідки з’явилась така назва, цікавило багатьох.
А пояснення виявилось доволі простим: це наче завершення якогось починання. Зробив усе — і от вона, справа в капелюсі. І стосується не так написання самих полотен, як роботи у Хмельницькому обласному академічному театрі ляльок «Дивень». «Коли ти створюєш виставу, це забирає іноді півроку, іноді й рік. Тобто ти одягаєш цей «капелюх», носиш його весь цей час. А потім змінюєш на інший та створюєш нову виставу», — поділився своїми думками автор.
Роботі на посаді головного художника у ляльковому театрі Михайло Ніколаєв віддав тридцять п’ять літ. За цей час годі й згадати, скільки було змінено отих вистав-капелюхів і скільки було створено для них унікальних робіт.
Тож не дивно, що поділитись цим надбанням хотілось не тільки з маленькими глядачами театру, а й з тими, хто виріс на цих виставах і тепер водить до лялькарів своїх дітей та вже й онуків.
Виставка мала відкритись у художньому музеї ще в березні. Так планували до повномасштабної війни. Потім один день змінив усі плани. Здавалось, тепер не час милуватись картинами та занурюватись у ностальгічні роздуми.
Та виявилось, що саме війна підштовхнула багатьох митців до творчості й волонтерства. Просто за живе зачепив театрального художника захід на підтримку Збройних Сил, який організували музейники. Тоді митці запропонували для аукціону-розпродажу свої роботи. А зібрані кошти передали на потреби наших бійців.
Була продана й одна з картин Ніколаєва. Це так надихнуло автора, що він вирішив й надалі працювати, продавати роботи й все віддавати на ЗСУ, на перемогу. І чи не вперше якось по-особливому зрадів тому, що збереглись старі картини, макети та ескізи. На початку року все це планувалось виставити лише як показ того, чим жив художник від 1980-х років до нинішніх днів, то теперішня виставка — це своєрідна чергова пропозиція долучитись до волонтерства і стати в пригоді країні.
Десь Михайло прохопився, що в дитинстві мріяв бути військовим. Але талант до малярства виявився сильнішим. І уявити не міг, що колись доведеться своєрідно долучитись до воєнної справи.
Робота у ляльковому театрі наклала відбиток на всю творчість художника, бо, як каже сам, ніколи не відокремлював живопис від театру — вони ніби перетікали одне в одне. Сім десятків виставкових робіт — тому підтвердження. І чи не ця робота розбудила в художникові особливе світосприйняття — поєднання дитячої простоти та наївності з філософською мудрістю казкаря.
Ці роботи можна купити. Біля кожної позначка з ціною і напис: «...Можна придбати на потреби ЗСУ». Ні музей, ні художник коштів від продажу не братимуть. Усе зібране перерахують волонтерській організації, яка купує дрони для наших військових.
Шкода, що хлопці на передовій не побачать картин художника-казкаря. Зате завдяки йому бачитимуть, як бити ворога.
Хмельницька область.
