28 лютого дівчинка разом із мамою, молодшою сестричкою і рідними провели його на фронт.
Після свого дня народження Марійка переказала татові всі подаровані їй гроші — дві тисячі гривень.
Як виникла ідея виступати з концертами, щоб більше допомогти татові і його побратимам?
Нинішнього літа Марійці Власенко виповнилося вісім років. День народження в неї 8 серпня. Саме після того відбувся її перший імпровізований концерт на підтримку військових.
Дівчинка з міста Бар. Навчається в місцевій гімназії № 2. Після уроків відвідує заняття в музичній школі по класу фортепіано. Не раз виступала у рідному місті. Сім разів перемагала або ставала лауреатом конкурсів і фестивалів юних музикантів у Вінниці та Києві.
Нагороджена медаллю «За волонтерство», отримала подяку від міського голови міста «За допомогу Збройним Силам України».
З Марійкою та її мамою Ольгою розмовляли в неділю 23 жовтня. На той день дівчинка заробила 68,5 тисячі гривень. Стільки грошей їй заплатили під час імпровізованих концертів на ринковій площі рідного міста.
Побачила музикантів на площі — вирішила і собі спробувати
— У нас усе починалося з великого хвилювання, — розповідає пані Ольга. — Я не могла себе стримати після однієї телефонної розмови з чоловіком. Юрій розповів, що їм дуже потрібен автомобіль для виконання завдань.
Просила знайомих, друзів, щоб підтримали грішми. Частину суми військові зібрали з власних грошей. Марійка все це чула. Каже, мамо, візьми мої дві тисячі гривень. Саме стільки їй подарували на іменини. Татові вони більше потрібні, ніж нам. Це була її перша допомога військовим.
Після того мама звернула увагу, що донька над чимось задумується. «Чим би ще допомогти татові?» — казала вона.
Якось вони звернули увагу, що на ринковій площі виступає музичний колектив з Вінниці. Музиканти збирали кошти для армії.
Мати з донечкою перезирнулися.
— Ми зрозуміли одна одну, як кажуть, без слів, — розповідає пані Ольга. — Марійка вирішила і собі спробувати. У неї є синтезатор «Ямаха». Взяли дозвіл у міськраді. Вирішили, що виступати будемо в суботу і неділю. У такі дні на ринку збирається багато людей. Визначилися з місцем. Запитали дозволу в керівника аптеки, чи можна підключити інструмент до мережі. Здавалося, все продумали, але...
— Дитина настільки хвилювалася, що я пропонувала їй відмовитися від задуму, — каже пані Ольга. — «Але ж татові теж страшно!» — такі слова почула від доньки. Хвилювання зникло вже на першому концерті після першого зіграного твору. До Марійки почали підходити люди. Кожен дякував і залишав певну суму грошей. Крім грошей, пригощали цукерками, яблуками. Підійшли знайомі дівчатка і хлопчики — вона стала усміхатися їм. Усе це додало впевненості.
Концерти юної піаністки тривають три години — з 9-ї до 12-ї. У такий час на ринку найбільш людно. Дехто з її однолітків ще додивляється сни, а Марійка вже працює.
Після першого виступу дівчинка сказала мамі, що вона буде приходити грати ще і ще, поки не назбирає татові на тепловізор.
Щоправда, від такого приладу їм довелося відмовитися.
Грай не грай — у людей немає грошей
Запитую Марійку, які купюри кладуть у коробку люди?
— Я не дивлюся, — каже вона. — Хто скільки може, стільки й дає.
— Грай не грай, а в людей грошей немає, — каже мама дівчинки. — Тому вирішили не чекати, коли назбираємо. Гарний тепловізор коштує понад сто тисяч. Купувати будь-який, аби лише купити, не хочеться. Вирішили витрачати зібрані гроші на інші речі.
Понад сім тисяч гривень передали на ремонт двигуна автомобіля, який пригнав з фронту батько Марійчиного товариша-однолітка.
Зв’язалися з військовим шпиталем у Вінниці. Там надали список необхідних ліків. На їх придбання витратили п’ять тисяч гривень. Ще 11,2 тисячі гривень пожертвували на виготовлення буржуйок. 15,5 тисячі гривень заплатили за придбання теплих курток.
Решту суми передали знайомим волонтерам, які також збирають гроші на тепловізор.
З нетерпінням чекає, коли тато повернеться
Викладач музичної школи міста Бар Тетяна Некрасова, в якої навчається Марійка, жартома називає свою ученицю бджілкою-трудівницею. Каже, дитина надзвичайно працьовита. Вона кожного дня приходить на заняття в музичну школу. Пані Тетяна не приховує, що з дівчинки виросте гарний музикант, бо має талант.
Деякі твори для імпровізованих концертів Марійка вивчила самостійно, без допомоги викладачки. Жоден концерт не обходиться без популярної нині «Ой, у лузі червона калина». Також самотужки опанувала Гімн України і «Запорозький марш».
Грає «Червону руту» Володимира Івасюка, «Ніч яка місячна...». Додає в репертуар класичні твори, їй подобається музика Баха.
Про все, що робить, розповідає за нагоди татові по телефону.
Не кожного дня вдається розмовляти. Тато каже, що дуже пишається донечкою. З однієї із своїх зарплат він придбав для неї музичну колонку. Використовує її на імпровізованих концертах.
Марійка з нетерпінням чекає, коли тато повернеться і вона зможе міцно-міцно обійняти його. Це станеться, коли переможуть ворогів. Дитина також старається для цього.
Вінницька область.
Фото надано Ольгою Власенко.
Від редакції: У кого є можливість, підтримайте юну піаністку. Номер банківської картки її батька Юрія Власенка: 4731 2196 1519 1974 (ПриватБанк).
