Микола Шевчук, заступник Керівника Апарату Верховної Ради України, Степан Кубів, народний депутат України; Михайло Теплюк, заступник Керівника Апарату Верховної Ради України — керівник Головного юридичного управління, Олександр Святоцький, головний редактор юридичного журналу «Право України».
Загарбницька російсько-українська війна 2014—2022» представлено на фотовиставці, що відкрилася в Києві. Її співорганізатори — Всеукраїнська правозахисна організація «Меморіал» імені Василя Стуса, редакція газети Верховної Ради «Голос України», інформаційні агентства «Укрінформ» та «АрміяInform», ГО «Мистецький фонд імені Короля Данила» і редакція юридичного журналу «Право України».
На світлинах, зроблених у перший день повномасштабної війни і впродовж наступних місяців відчайдушного спротиву українців рашистській навалі, — Ірпінь, Буча, Бородянка, Гостомель, Чернігів, Охтирка, Волноваха, Маріуполь, Харків, Одеса, Житомир, Запоріжжя, Миколаїв, Тростянець, Херсон. Експозиція не обмежується десятьма містами, що отримали статус героїв. Камери фотокореспондентів розповідають і про воєнні будні Києва, Тернополя, Івано-Франківська, Вінниці, Дніпра, Черкас — тих міст, що живуть і працюють під ракетними обстрілами і залишаються хто на лінії вогню, а хто міцним тилом ЗСУ.
Кожна світлина в експозиції — це доказ у справі про воєнні злочини російської федерації в Україні, це звинувачення країни-агресора в порушенні законів і звичаїв війни, у вбивствах мирних мешканців і масштабних руйнуваннях цивільної інфраструктури. А водночас демонстрація сили духу і нескореності ворогові українців. Кожне фото — окрема історія про війну, яку розв’язав путін, намагаючись довести собі й світові, що українці й росіяни — єдиний народ, який постав з одного кореня. Історія щемлива: то трагічна, то обнадійлива. Обличчя захисників і тих, кому довелося під ворожими обстрілами полишати рідні домівки, а потім повернутися на згарище, дивляться із фотографій з гідністю і впевненістю: «Ми переможемо, а ворога чекає розплата». Розплата за тисячі забраних життів українських воїнів, закатованих патріотів, зґвалтованих і вбитих дітей, жінок, чоловіків.
Про нелюдську жорстокість ворога тепер століттями будуть нагадувати дим і згарища на вулицях українських міст, сфотографовані учасниками виставки, піаніно посеред вулиці, яке якимось дивом вціліло після обстрілів, кудлатий пес, що завмер біля тіла свого господаря, кіт, котрий з острахом заходить у колись затишний, а тепер повністю зруйнований рідний дім, чоловік з чотирилапим другом на руках посеред кладовища, на якому його найдорожчі люди, бабуся з клунками через плече, де тепер усе її життя, з якого окупанти забрали домівку, майно, радість мирних буднів.
Організатори виставки наголошують: «Те, що ми змогли сфотографувати, — це найстрашніші й найтрагічніші сторінки нашої історії. Але ми повинні це зафіксувати та передати нашим наступним поколінням, аби вони розуміли, із чим ми боремося».
«Кожне українське місто стало центром національного опору, кожна людина організовувала свої дух і силу. А ці фото — це миті правди, усміхненої чи гіркої, але переможної, яка в майбутньому зміцнить нашу націю», — сказав під час відкриття виставки народний депутат України (ЄС), голова Всеукраїнської правозахисної організації «Меморіал» Степан Кубів. Він зазначив, що фотознімки мали не тільки висвітлити події, а й підкреслити передчуття Перемоги, показати єднання людей, усього українського суспільства в боротьбі проти ворога.
«Українська нескорена нація — не абстрактне поняття. Це наші воїни, волонтери, медики та багато інших людей. А ще це наші міста, села і селища. Кожне. Для «русского міра», який прийшов до нас 24 лютого, це стратегічні точки на карті, які треба взяти. Але для нас це зовсім інше — тут б’ються серця наших людей, тут народжуються нові життя, тут ми живемо, творимо, надихаємо одне одного», — наголосив генеральний директор національного агентства «Укрінформ» Олександр Харченко. Він додав, що для нас усі міста важливі, і кожне місто по-своєму у війні.
Головний редактор юридичного журналу «Право України» Олександр Святоцький підкреслив, що фотовиставка є промоцією літопису «Нескорена нація», робота над яким триває. За його словами, це буде 165-та книга, підготовлена «Меморіалом», серед яких з десяток літописів.
«Ми непоборні, нескорені. Ми сильні історією, — каже Олександр Святоцький. — Понад 250 днів триває загарбницька жорстока війна. Автор цього жаху — кремлівський диктатор. Його мета — ліквідація української нації. Він пише, що ми братні народи, і підкреслює, що наша держава утворена Леніним у 20-х роках. Чому хоче знищити нас як націю? Питання в історичній правді. 1721 року Петро I наважився привласнити те, що їм (московській державі. — Авт.) не належало, — назву «Русь» та історію. А далі творив міфологію. Ми є єдиними нащадками Русі, а великі київські князі жодного стосунку до московії не мають. Прийшов момент істини. Перемога неминуче буде за нами. Та ціна її буде дуже дорога».
Олександр Святоцький наголосив: «У грудні, на завершення фотолітопису війни, ми покажемо зброю Перемоги, міжнародних партнерів, бо без їхньої підтримки ми б не перемогли, дітей, наших чотирилапих друзів. Водночас відобразимо рф як країну-терориста; а також ставку Верховного Головнокомандувача».
За кілька тижнів виставка «Нескорена нація» почне працювати на вулицях Києва.
На виставці представлено також фотороботи кореспондентів «Голосу України», зокрема Сергія Ковальчука (на знімку).
Фото Сергія Ковальчука.
