«Цієї осені дощів не бракувало. Посіяв озиму пшеницю та ячмінь, і ці культури дружно зійшли. Сходи навіть на богарі — сто відсотків! За інших обставин я б радів, а тепер і не знаю. Адже цьогорічний врожай пшениці, ячменю, ріпаку так і залишився лежати в коморі. Продавати його — жодного сенсу, оскільки перекупники з Криму пропонують сміховинні ціни — в рази нижчі за ті, які встановилися на Миколаївщині та Одещині. А за лінію фронту збіжжя не вивезеш», — розповів Микола — фермер, котрий господарює у Верхньорогачицькій громаді Херсонщини. — Дехто з наших селян того врожаю влітку й не збирав. Поруч із моїми угіддями — два поля пшениці, де колоски «плачуть», скидаючи зернини на землю, й гектарів з п’ятдесят нескошеного ріпаку.
Власники все кинули, та й подалися з родинами за межі зони окупації. У них діти шкільного віку, їм треба школу. А тут навіть дистанційного навчання не може бути, бо немає Інтернету».
Хлібороби з Верхнього Рогачика сподіваються лише на те, що російських окупантів українські війська виб’ють звідси раніше, ніж зайди стануть облаштовувати по окрузі свої лінії фортифікації.
Тільки в такому разі озимі вціліють, і можна буде сподіватися хоч на якийсь урожай наступного року...
Херсонська область.
