Молоко з ферми у Травневому в час вторгнення рашистів стало для городнянців на Чернігівщині одним із визначних чинників продовольчої безпеки громади. Перші тижні його привозили й роздавали задарма, що підтримало чимало родин в умовах тотального дефіциту й безгрошів’я.

Пробний рейс по молоко у Травневе здійснили приватний підприємець Олександр Заєць і волонтер Олексій Пильник. Від них естафету підхопили ще три сміливці: водії Геннадій Бояренко та Олексій Подосинов з експедиторкою Іриною Деньдоброю, які возили молоко містянам з 27 лютого по 14 квітня щодня без вихідних.

Перший виїзд запам’ятався ексцесом з нашими «партизанами». На півдорозі між Травневим і Городнею активісти зробили завал, спилявши придорожні дерева. Ми під’їхали і вперлися у саморобний знак, на якому «русскіх солдат» посилали «за русскім кораблем». При цьому за чутками десь за нашим молоковозом у напрямку міста вже рухалась військова колона рашистів. Ситуація не найприємніша... Довелось телефонувати родичам й друзям та просити про допомогу, пригадали Геннадій і Олексій (на знімку).

Рятувальна команда разом із нашими героями розпиляли завали й продовжили свій шлях до міста, встигнувши не зустрітись з ворожими військами.

Наступним випробуванням стали неорганізованість городнянців та жадібність декого з містян. Під час перших роздач молока в Городні люди в черзі влаштовували штовханину й ледь не билися. Вгамовували їх разом із дружинниками, які на той час вже діяли у місті. Особливо обурювали індивіди, які набирали десятки літрів безоплатного молока біля міського будинку культури й одразу несли його на міський ринок продавати.

«Помітивши таку тенденцію, ми прийняли рішення продавати молоко бодай за десятку. Тим більше, що ферма працювала на генераторі, а дизельне пальне за щось треба було купувати, так само як і пальне для молоковоза. Тож згодом торгувати довелось мені, а чоловіки наповнювали тару», — пригадала Ірина Деньдобра.

Колеги з ПрАТ «Етнопродукт», звичайно, хвилювалися за весь екіпаж, проте більше все-таки переживали за Ірину. Перед кожним рейсом Геннадій Бояренко інструктував жінку: «Бува, стрінем рашистів — вистрибуй з кабіни і чимдуж біжи лісом! У хащах вони тебе не впіймають. Бо як заберуть із собою, назад навряд чи повернуть».

Нині цей інструктаж відчайдухи пригадують як жарт, а тоді було не до жартів. Олексія Подосинова в екіпаж залучив Геннадій. Чоловіки вже багато років товаришують й живуть по сусідству,

тож старший і запропонував юному другу скласти йому компанію у поїздках по молоко. Кажуть, вже через тиждень їздили у рейс як на роботу, спокійно й без нервів. Хвилювалися переважно родичі та колеги.

Привозили молоко у різні локації міста — на вулицю Ювілейну з провулками, до будинку культури, у колишнє військове містечко й «на пушки». В останній локації трапився інцидент, коли ворожий танк ледь не протаранив молоковоз.

Після виходу рашистів з Чернігівщини чоловіки повернулися до своїх звичних справ, бо обидва — професійні водії. Геннадій за кермом вже 44 роки, а Олексій лише три. Ірина ж продовжує реалізовувати молоко з Травневого й побачити її можна через день на площі біля спортшколи.

Чернігівська область.

Фото автора.