Цієї осені, напевно, як ніколи, покупці відчули, що значить залежати від успіхів чи невдач аграріїв. Хоча собівартість сільськогосподарської продукції завжди позначалась на споживчих цінах, проте останнім часом усі негаразди — воєнні, кризові, інфляційні — серйозно вдарили по вартостях на харчі. Люди добре розуміють, що завтрашні цифри на цінниках в супермаркетах і на базарах залежать від того, як сьогодні посіють і що зберуть на ланах.

Соняшнику багато, але олія не дешевшає

Наразі агроформування області продовжують збирання пізніх культур. Чи не найбільша увага — соняшнику. Його обмолотили на площі понад 151 тисячу гектарів — більше двох третин від посіяного. На врожай, наче, немає як жалітись — пересічно збирають по 32 центнери з гектара. Це майже так, як було торік.

Але не скажеш, що це рекордні показники. Бо, приміром, торік середня врожайність у 31,4 ц/га була на три відсотки нижчою, ніж у попередньому сезоні. В результаті вже третій рік поспіль не вдається досягнути показників, які область мала у кращі часи.

Та це незначне відставання не надто позначається на здобутках тих, хто вирощує цю олійну культуру. Підвищення попиту на українську олію на світових ринках зробило свою справу: за останнє десятиліття вал вирощуваного в області соняшнику зріс майже вдесятеро — з 65,1 тисячі тонн до 509 тисяч тонн торік. Не гірших результатів очікують і тепер.

Поширенню соняшнику на Хмельниччині сприяли різні чинники — від кліматичних змін, які дають змогу вирощувати південну культуру на Поділлі, до створення нових сортів та гібридів, що підняли врожайність із восьми центнерів з гектара в 1995 році до теперішньої, у чотири рази вищої.

Як не гордитись такими успіхами, коли з року в рік зростали й посівні площі, й зібрані врожаї? Здавалося, вітчизняний споживач уже мав би купатись в дешевій олії, як сир у маслі, бо виробляємо її набагато більше, ніж можемо використати. Але культура, яка впевнено завойовує подільські (й не тільки) чорноземи і приносить неабиякі доходи сільгоспвиробникам, розчаровує вітчизняного споживача: чому, що більше збираємо соняшнику, а, відповідно, і виробляємо з нього олії, то дорожчою вона стає? Два роки тому у вересні літр олії коштував 35 гривень, а вже в січні нинішнього — 61 гривню. Зауважимо, зростання відбувалось ще до повномасштабної війни, коли не було захмарних цін на пальне, коли засівались всі поля, і не існувало особливих проблем з логістикою та ринками збуту.

Що казати про сьогодення? У вересні ціна впевнено наблизилась до 70 гривень, і є передчуття, що на цьому вона не зупиниться. Навіть попри те, що аграрії краю зберуть непоганий врожай.

Гречка як валютний еквівалент

Можливо, дослідникам колись вдасться розгадати таємницю гречки, яка за пару останніх десятиліть стала справжнім валютним еквівалентом. Жодна крупа не реагує так миттєво на інфляційні процеси та будь-які негаразди у нашому суспільстві, як ця. Не дивно, що на початку війни саме вона найбільше підскочила у вартості, як ні одна інша, і сягнула 100 гривень за кілограм.

Потім попит трохи вгамувався. Але зараз повернутись до гречки варто через те, що прийшов час її збирання. Справились доволі швидко — уже завершено обмолот, і валовий збір гречки  становить 18,6 тисячі тонн. 

Дощі трохи стримували роботи, та все одно вже можна підбивати перші жнивні підсумки. Для області вони добрі: показник гречаного валу один з кращих у країні — зібрали навіть більше, ніж планували. 

Річна потреба мешканців краю, враховуючи і внутрішньо переміщених осіб, становить не більше 7,5 тисячі тонн зерна цієї культури. Тож вистачить і для себе, і для сусідів.

Але скільки коштуватиме, все одно ніхто сказати не може. Два роки тому ціна на крупу трималась на Хмельниччині в межах 28 — 35 гривень за кілограм. Напередодні війни піднялась до 46. А вже у травні-вересні скочила до 70 — 88 гривень за кілограм. І це при тому, що весь цей час продавали крупу із торішніх запасів, тобто ту, яка не додавала у собівартості.

Якщо ж припустити, що у вартість кілограма каші нового врожаю будуть закладені теперішні ціни на пальне та енергоносії, логічно припустити, що цінники знову доведеться переписувати.

Те, що нас очікують доволі непрості часи, розуміють всі. Та якими б важкими не були прогнози, хочеться й добрих новин. І вони є. Наприклад, у тому, що на Хмельниччині намолочено понад 2,1 мільйона тонн зернових за середньої урожайності 61,1 центнера з гектара. За останнім показником область продовжує утримувати першість у країні.
Земля вродила щедро. Люди попрацювали на славу. Це не може пройти безслідно.

А ще агроформування області закладають основи урожаю-2023. Озимі зернові вже посіяли на 146 тисячах гектарів — більш як на двох третинах від запланованого. Так, озима пшениця займає понад 130 тисяч гектарів.

Озимий ріпак сходить на 76 тисячах гектарів, а це на 102 відсотки до плану.

Польові роботи продовжуються. І ті, хто сіє, і ті, хто далекий від жнивних та посівних проблем, чекатимуть нових сходів і нових цін. Вони істотно визначатимуть рівень життя кожного.

Хмельницька область.

На знімку: біля прилавків із крупами черг не побачиш. Чимало споживачів, особливо з низькими статками, вже зробили певні запаси. Частина круп, переважно ячмінні та вівсяні, залишаються доступними навіть для пенсіонерів. А от такі, як рис та гречка, вже перейшли у розряд делікатесів.

Фото автора.