Дмитро Лінартович - актор, автор пісень і бард, нині боєць 46-ї окремої десантно-штурмової бригади з позивним "Світ".
Зустрілися ми з Дмитром, можна сказати, випадково. Буквально на пару днів він прибув з фронту, а відрядили його до столиці, аби пригнав побратимам у свій підрозділ машину.
Тим часом Національний музей літератури вирішив скористатися з такої нагоди й організував творчу зустріч.
До речі, щойно завітавши до музею, Дмитро влаштував міні-концерт жінкам, працівницям музею і волонтерам, які виготовляють тут маскувальні сітки. Ну а далі була зустріч із шанувальниками. Чому позивний "Світ"? Каже з усмішкою, тому що в десантурі зовсім інший світ, там своя надзвичайна атмосфера й специфічні відносини. По-друге, загарбнику потрібно перекрити світ до нашої землі, а для своїх людей - відкрити світ добра, любові й надії.
Утім, війна для Дмитра розпочалася вісім років тому, тоді він почав активно волонтерити і бувати на передовій. А з початком повномасштабної війни записався до тероборони. Коли Київщину було визволено від агресора, мобілізувався до ЗСУ через Житомирський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Там Дмитро шліфував армійські навички на стрільбищі, під час інженерної та спеціальної підготовки тощо. Каже, часу для підготовки було обмаль, тому тренування всім давалися тяжко. Але Дмитрові допомогла наполегливість і ще юнацьке бажання стати військовим. Він розповів, що колись це його бажання навіть привело його шістнадцятирічного на аеродром "Чайка", де він здійснив свій перший стрибок з парашутом. І ось тепер доля привела його в десантні війська та ще й у розвідроту. "Ми копали, рили, маскувались і навіть навчались розвідувальної справи. Але я гордий, що всі полігонні випробування витримав", - ділиться Дмитро.
До речі, незабаром у широкий прокат має вийти фільм "Обмін", де Дмитро зіграв капітана-розвідника з позивним "Моцарт". Тепер він і сам розвідник, щоправда, рядовий. Але, як пожартував, чисті погони - це ще й чиста совість.
А загалом на війні як на війні. Хоча, каже, творчий склад розуму й акторська майстерність часто виручають його у складних ситуаціях. "Коли здається, що вже немає виходу, а ти береш і вкрутиш якесь дотепне слівце чи фразу, і всі одразу оживають".
А далі були музичні оповідки Дмитра Лінартовича і пісні, які він сам пише. Зокрема, дуже емоційним було виконання Дмитром двох композицій, створених під час широкомасштабного рашистського вторгнення. Це "Окопище" і "Як повірити, що тебе нема".
"Обидві пісні з життя, мають свою історію, - зауважив автор. - На фронті окоп для солдата - це територія виживання, надії, особливо під час ворожого артилерійського обстрілу. Що глибше вгризається солдат у землю, то більша вірогідність залишитися неушкодженим. Окоп - це місце, де пригадується рідна оселя, батьки, діти, кохана, де мріється, де в коротких снах приходить мирне життя".
Інша його композиція, яка дуже розчулила, була про двох побратимів, як один фактично ціною власного життя зміг захистити і винести товариша.
1 грудня в кінотеатрах України відбудеться прем'єра фільму "Обмін". Тож принагідно Дмитро запрошує на прем'єру.
ДОВІДКОВО:
Дмитро Лінартович зіграв у фільмах "Той, що пройшов крізь вогонь" (режисер М. Іллєнко, головна роль - Іван Додока); "Гетьман" (режисер В. Ямбурський, роль Тугай-Бея, перекопського мурзи); "Осінні спогади" (2016); "Толока" (режисер М. Іллєнко, роль Івана). А ще Дмитро - виконавець власних пісень. У 2016 році випустив музичний альбом "Мобілізація", що складається з пісенних балад на воєнну тематику.
Фото автора.
