Минуло понад півроку, як родина виїхала на Київщину, але постійного заробітку у глави сім'ї, агронома за фахом, досі немає... Схожа ситуація і в жительки Сєвєродонецька Юлії, яка разом із чоловіком виховує доньку. Полишивши район бойових дій, родина спочатку дісталася Дніпра, а згодом оселилася поблизу столиці... На межі відчаю часом почувається і Світлана, яка виїхала з донькою із палаючого Бахмута - самотній мамі доводиться докладати неймовірних зусиль, аби прогодувати себе та дитину.

Війна триває вже точно не дев'ятий місяць, а дев'ятий рік

Як і п'ять з половиною мільйонів інших співгромадян зі статусом вимушених переселенців, Антон, Юлія, Світлана та інші евакуйовані з Донбасу, Херсонщини, Мелітополя, Бердянська люди зараз починають життя наново. На їхню підтримку, забезпечення і вирішення нагальних потреб відтепер спрямовує зусилля єдиний координаційний центр допомоги переселенцям «ВПО України». За три дні листопада засновники цієї громадської організації провели зустрічі з постраждалими від війни людьми в 15 містах - Києві, Борисполі, Черкасах, Кропивницькому, Каменському, Дніпрі, Полтаві та інших, надавши евакуйованим 10 тисяч наборів із продуктами та речами першої потреби.

Народні депутати України Сергій Козир, Максим Ткаченко та Руслан Горбенко, які презентували нове об'єднання «ВПО України», поставили за мету гуртування небайдужих людей задля допомоги переселенцям по всій країні.

«Мене інколи запитують: чому саме абревіатура «ВПО» покладена в назву нашої організації? - наголошує народний депутат України Максим Ткаченко, який сам є переселенцем з Луганська з 2014 року. - Є люди, яких, на щастя, не торкнулася ця біда, і їм не доводилося рятуватися від снарядів і куль, тікати з лінії вогню, втрачати все, що наживалося у рідних оселях багато років... Громадяни зі статусом внутрішньо переміщених осіб із таким лихом, на жаль, зіткнулись. Для нас розв'язана росією війна триває вже точно не дев'ятий місяць - вона йде дев'ятий рік. І ми чітко усвідомлюємо, що проблематика й тема осіб зі статусом «ВПО» на порядку денному перебуває саме з 2014 року. І знаємо, що всі ці роки бракувало ефективних рішень влади на користь саме переселенців».

Заснований парламентаріями кілька років тому благодійний фонд «За Луганщину» активно працював на сході за різними напрямами. З перших днів повномасштабної агресії росії проти України народні обранці разом із групою активістів надавали допомогу жителям Луганської та Донецької областей, а також підтримували ЗСУ. Тисячі тонн гуманітарних вантажів із продуктами харчування, медикаментами, предметами першої потреби та одягом доправили доброчинці землякам. Тепер, коли збройна агресія рф вийшла далеко за межі сходу, стало зрозуміло, що допомоги потребують не тільки внутрішньо переміщені особи з Донбасу, а й переселенці з Харківщини, Херсонщини, Миколаївщини, із Запорізької області.

З розширенням географії адресатів постала необхідність створення громадської організації, яка зможе охопити більшу кількість постраждалих від бойових дій та ефективніше координувати допомогу людям по всій Україні.

Крім того, депутати отримали безліч звернень переселенців із проханнями про об'єднання всіх ВПО в єдину структуру, яка обстоюватиме інтереси та вирішуватиме проблеми всіх, кого війна вигнала з їхніх домівок. Так виникла ідея створення ГО «ВПО України» як об'єднуючого та координаційного центру допомоги переселенцям із зони бойових дій і тимчасово окупованих територій.

ВПО - це не лише про переселенців: це також Воля, Перемога й Об'єднання

Засновники громадського об'єднання кажуть, що за роки, які триває допомога, вони вже «виросли» з надання суто благодійної підтримки внутрішньо переміщеним особам і фронту й переходитимуть до спільного та організованого вирішення питань, що постають під час війни. Втім, і підвезення гуманітарних вантажів туди, де зараз найважче, не припиняється, а набуває дедалі більших обсягів. Географія поїздок доброчинців надзвичайно розгалужена: від Ізюма до Каменя-Каширського, від Соледара до Могилева-Подільського, від Селидового до Білої Церкви...

Що стосується планів, то ГО «ВПО України» планує охопити своїми філіями всі регіони України, і вся команда на місцях формуватиметься практично повністю із переселенців.

Народний депутат України Руслан Горбенко 2014 року евакуювався з Луганська. В 2020 році, коли Луганщина потерпала від масштабних лісових пожеж, він як співзасновник Благодійного фонду «За Луганщину» допомагав рідній області долати наслідки стихії. А з 24 лютого 2022 року фонд «За Луганщину» опікується потребами фронту і постраждалими від війни цивільними людьми.

Упродовж цього року Фонд «За Луганщину» надав близько двох тисяч тонн допомоги. Отримувачами стали 225 тисяч переселенців. Для забезпечення потреб евакуйованих діють 25 хабів по всій території України.

«У назві «ВПО України» закладений також інший глибокий сенс: Воля, Перемога, Об'єднання, - підкреслює Руслан Горбенко. - І нас об'єднує не тільки час випробувань, пов'язаних із війною, а й прагнення до миру, до забезпечення нагальних потреб людей із різних регіонів країни. Зараз як ніколи ми маємо стояти пліч-о-пліч, захищаючи один одного. Адже переселенці - це ще один, задній, фронт України, бо переднім фронтом є військовослужбовці ЗСУ. Нерідко буває так, що влада «не чує» або «не помічає» проблем людей, які постраждали від війни. Але якщо ми об'єднаємося, то нас почують, і з нами будуть рахуватися. Ми допомагатимемо також людям на деокупованих територіях. У планах - підтримка українських біженців за кордоном. Продовжуємо й активну законотворчу діяльність у Верховній Раді. Цими днями нами зареєстрований законопроект, який передбачає надання пільгового міжрегіонального переміщення «Укрзалізницею» людям зі статусом ВПО».

Нагальними питаннями є житло і робота

Народний депутат України Сергій Козир, який є співзасновником організації «ВПО України», в 2014 році переїхав на вільну територію України з окупованого Донецька. Свого часу він на собі відчув байдужість чиновників, які «митарили» його по кабінетах та інстанціях під час пошуку роботи, житла, вирішення інших нагальних проблем.

«Усім переселенцям необхідні не тільки гуманітарна допомога, а й розуміння того, що вони не залишилися наодинці зі своїми проблемами - в них є тил і підтримка тих, хто вже побував у подібній ситуації, - каже Сергій Козир. - Нагальними питаннями для евакуйованих людей залишаються житло і робота. Адже якщо людині ніде працювати й ніде жити, то назвати її життя достойним неможливо. Сьогодні велика кількість переселенців бідкається по країні й по світу, шукаючи будь-якої для себе підтримки... Вважаю, що та допомога в 2-3 тисячі гривень, яку зазвичай отримають люди зі статусом ВПО від держави, не є достатньою. Аби сприяти подальшому забезпеченню переселенців житлом, народні депутати проголосували в першому читанні за проект закону про профспілкове майно. Йдеться про величезний ресурс об'єктів профспілкової власності, які раніше не зовсім прозоро переходили від профспілок до інших осіб, а сьогодні такі об'єкти можуть слугувати для розселення евакуйованих родин... Так само можуть бути використані будівлі інших форм власності для потреб усіх, хто постраждав від війни».

Допомогу організації «ВПО України» надають різні структури й різні люди, для котрих слово «доброчинність» - не порожній звук. Набори від UNICEF, від організації Bird of light Ukraine, McDonalds, торговельних марок «Моршинська», «Соки Galicia» та інших партнерів об'єднання стали в пригоді тисячам переселенців.

Серед тих, хто підтримує добрі справи, директорка Київської загальноосвітньої школи №309 Ольга Тимошенко, яка 2014 року переїхала з Криму й одразу ж поставила перед собою завдання: опікуватися педагогами-переселенцями. Турбота про діточок з родин ВПО тут також у пріоритеті. Зараз у навчальному закладі працюють 20 учителів із числа внутрішньо переміщених осіб і навчаються 160 дітей із родин переселенців. До того, як Крим був анексований росією, пані Ольга очолювала українську школу в Євпаторії. Тепер вона плекає любов до України, зокрема, й серед евакуйованих із російськомовних регіонів учнів...

У Борисполі благодійники провели вже 17-ту зустріч із постраждалими від війни людьми. Добрі й тісні стосунки склалися між доброчинцями та працівниками Бориспільського районного відділу Національної поліції, очолюваного Тарасом Кравчуком. Зараз тут працевлаштовано 57 сімей поліцейських з Луганщини.

До діяльності громадського об'єднання «ВПО України» долучаються дедалі більше партнерів, котрі знаходяться не лише в Україні, а й у Польщі, країнах Балтії. Помічники в добрих справах охоче йдуть на контакт із нардепами, добре знаючи їх за попередньою роботою, яка ведеться прозоро й неодмінно супроводжується звітами про витрачені ресурси. Ширшає і мережа філій самого об'єднання «ВПО України». Окрім обласних центрів, осередки планують відкрити й у інших великих містах - Кривому Розі, Білій Церкві, Борисполі, Олександрії, Жовтих Водах, Каменському. Загалом прогнозується, що їх буде до 50 в Україні.

У громадської організації - амбітні плани: до кінця року охопити підтримкою до мільйона переселенців. Уже зараз різного виду підтримка надається понад 100 тисячам людей, постраждалих від війни.

«Ми не розділяємо своїх партнерів і донорів за якимись політичними, територіальними ознаками. Нашою метою є спільна допомога своїй країні в цей відповідальний час», - підкреслює Максим Ткаченко.