Він каже, що для нього тоді просто настав час, коли мав бути на робочому місці та готуватися до прийому потерпілих.
Попрацювавши місяць у своєму відділенні, вирішив призиватися до Збройних Сил України, адже друг уже служив і запрошував Михайла до свого підрозділу.
Михайло розповідає:
— З квітня я вже в лавах війська. Але до частини, де я зараз проходжу службу, ще довго довелося рухатися, та нарешті я вже тут. Батьки не зупиняли, адже виховували мене самостійною людиною. Звісно, вони переживають. На роботі головний лікар відмовляв, не хотів відпускати кваліфікованого хірурга, але час такий, тому мене й відпустили, теж хвилюються.
Під час важких боїв на херсонському напрямку Михайлові та його колегам доводилося працювати у важких умовах, нерідко з ризиком для життя.
— Нині не тільки надаємо медичну допомогу військовим, а й лікуємо місцевих мешканців, які приходять з різними ушкодженнями і пораненнями, також звертаються із серцевими та іншими хронічними захворюваннями. Під час окупації хто б їх оглянув? — каже Михайло.
За словами командування, багато військовослужбовців завдячують цьому військовому лікарю своїм життям, багатьох бійців завдяки Михайлу та іншим військовим лікарям швидко повернули до лав.
