Як розповіли в ОВА, у тридцять років Нахід командував взводом на Херсонщині та Криворіжжі. І загинув, коли ворог накрив вогнем його та побратимів. Власну родину створити не встиг — залишилися батьки та рідна сестра.
Закінчивши школу у Дніпрі, хлопець хотів стати юристом, знати та поважати закони. Тому після служби у прикордонних військах працював у суді та прокуратурі.
А коли в Україну прийшла війна, то рушив на фронт зі словами: «Іду захищати Україну. Маю зробити все, щоб росія сюди не прийшла».
Його дядько Саяр згадує, що Україна насправді була для Нахіда другою Батьківщиною: «За Вітчизну, казав, душу віддасть. Був командиром взводу. Дуже хвилювався за своїх хлопців. Вони були йому за братів. Навіть від відпустки відмовився. Сказав, що не може побратимів покинути».
А батько героя Іманхан-огли каже, що син був тихою, спокійною, чесною та правильною людиною, яка ніколи нікого не образила. Не хотів комусь зашкодити, навіть коли в дитинстві займався карате-до.
«Перед змаганнями я налаштовував його, казав: «Бий, треба бити, щоб перемогти». Але Нахід відповідав: «Не можу — йому боляче буде». А ще син любив книжки, море і тварин, захоплювався поезією Омара Хаяма. Постійно цитував: «Любити і бути коханим — це щастя». Нахід дуже любив Україну, навіть більше за Азербайджан. Був готовий віддати за неї життя», — розповів Іманхан-огли.
А ще Нахіду дуже подобалося спостерігати за птахами, тому вдома заради нього тримали курей та індичок: потім їх віддавали у мечеть.
«Незадовго до загибелі Нахід сказав, що приїде, і попросив купити індиків. Я придбав дев’ять птахів. Тепер дивлюся на них і мені боляче. Це був мій єдиний син. Не хотів відпускати його. Тепер втратив. Але дуже пишаюся ним. Він захищав свою
Батьківщину як справжній герой», — поділився батько.
Дніпропетровська область.
Фото Дніпропетровської ОВА.
