Хто ж залишить у полі те, що вже виросло? А особливо тепер, коли харчі стали такими дорогими в усіх значеннях цього слова.
У селі жартують: ніщо так не лікує хвороби, не подовжує вік і не рятує від воєнних страхів, як город. І навіть тоді, коли господарю вже ніяк не впоратись на ньому самому, обов'язково хтось допоможе - сусід, родич, а тепер і переселенець....
У селах Хмельницької територіальної громади допомагають ще й працівники центру соціального обслуговування. Усе літо вони приглядають за городом, а восени найголовніше завдання - зібрати врожай.
У цій громаді сімнадцять соціальних робітників дбають про 218 підопічних у 24 селах. І майже кожен зі стареньких думає насамперед не про те, що буде їсти-пити взимку, а про те, щоб у дворі і на городі був порядок. Бо що люди скажуть?
Усі добре знають, що самі не з'їдять усе те, що вродило на їхніх ділянках. Але коли селянин працював тільки на себе?
А в тому, що тепер комусь та й згодиться картопля й морква, цибулька та буряк - усе, що виросло біля дому, немає ані найменших сумнівів.
Фото надано Хмельницьким міським територіальним центром соціального обслуговування.
