Старший офіцер на батареї капітан «Борода».

А вже вранці, дізнавшись про початок широкомасштабного російського вторгнення в Україну, тиснув на газ, аби якнайшвидше дістатися місця призначення, передати вантаж та вирушити до Києва. Дорогою був на телефонному зв’язку зі своїми хлопцями — солдатами та сержантами, з якими комбат «Борода» воював на Донеччині та такого ж холодного лютого 2015-го з боями пробивався до своїх із оточеного ворогом Дебальцевого. У військкоматі попросив, аби його призвали саме до складу мотопіхотної бригади, де вже кілька днів тримали оборону його колишні підлеглі. Капітану запасу не відмовили.

Пройшов через Дебальцеве

За сімейними обставинами вперше він звільнився з війська в 2000-му, відслуживши дванадцять років: чотири роки — курсантом Тбіліського вищого артилерійського командного училища, ще вісім — обіймаючи офіцерські посади.

— Так склалися обставини. Але навіть за ці вісім офіцерських років мені в професійному сенсі пощастило — служив під командуванням таких відомих воєначальників, як генерал-полковник Геннадій Воробйов, генерал армії України Віктор Муженко та генерал-лейтенант Михайло Куцин. Тоді звільнився капітаном з посади командира батареї, — згадує співрозмовник.

Влітку 2014-го до військового комісаріату він прибув не за повісткою. Дружину з донькою проводив до санаторію на Закарпаття, а сам, пообіцявши залишатися вдома на господарстві, наступного дня пішов на службу добровольцем. У складі однієї з механізованих бригад командував самохідною артилерійською батареєю 2С1 «Гвоздика».

Повернувшись до війська, капітан-артилерист зіткнувся з численними проблемами щодо укомплектованості технікою та озброєнням, особовим складом. Але скаржитися на важку долю не було кому та й не було коли. Отож вчорашньому цивільному інженерові доводилося з нуля формувати новостворену самохідну артбатарею.

— Ми в буквальному сенсі викопували з-під землі наші 122 мм «Гвоздики». Вони впродовж багатьох років не експлуатувалися, зберігалися просто неба, були зняті з озброєння та мали бути списані. Уявляєте собі, в якому занедбаному технічному стані були ці установки?.. Без перебільшення, доводилося днювати й ночувати в цих броньованих машинах. Руки щодня були в мазуті.

Спочатку власними силами ремонтували техніку, згодом її обкатували на полігонах, знову ремонтували та знову обкатували... І так по колу, доки не привели її до ладу, — поділився спогадами старший офіцер на батареї «Борода».

До слова, «Гвоздики», як і їхні екіпажі, своє випробування на міцність витримали в боях. І найважче підлеглим Олександра Миколайовича було в лютому 2015-го в Дебальцевому, звідки після майже двотижневих безперервних артилерійських дуелей комбат вивів свою батарею, не втративши жодного підлеглого.

І знову в строю, і знову на передку...

Старший офіцер на батареї на псевдо «Борода» знову в строю, на вістрі бойових дій. Як і в 2014 році, у нього знову є позивний. І знову в його підпорядкуванні батарея «Гвоздик» та чимало хлопців, з якими пройшов вогняними шляхами АТО.

Чи можна провести паралелі між боями 2015 та 2022 років? За словами офіцера-артилериста, щодо інтенсивності обстрілів та кровопролиття зараз набагато важче й страшніше. Українські захисники працюють цілодобово, докладаючи максимум зусиль щодо ураження визначених цілей противника.

— Уже понад вісім місяців поспіль ми беремо участь у жорстокій контрбатарейній боротьбі з ворогом. Наші екіпажі постійно маневрують, переміщуються, підтримуючи вогнем піхоту та завдаючи потужних прицільних ударів по рашистських пунктах управління та їхніх вогневих позиціях. Триває дуже кровопролитна війна з використанням всіх сил і засобів ведення загальновійськового бою, — розповів старший офіцер на батареї.

За словами Олександра Миколайовича, на цій війні артилерія є одним із найбільш маневрених родів військ. Хлопці постійно перебувають у русі. І по-іншому не можна.

— Працюємо як годинник. Відстрілялися та за лічені хвилини передислоковуємося на нове місце. Нас рятує високий професіоналізм бойових екіпажів та їхні «швидкі ноги», — сказав «Борода».

А відповідає за підготовку до стрільби, правильність розгортання самохідних артилерійських установок, точність наведення снарядів та успішне виконання вогневих завдань бойовими розрахунками старший офіцер на батареї.

— Війна не закінчиться завтра. Але її фіналом обов’язково стане визволення всіх захоплених рашистськими окупантами українських земель. Наша держава, суспільство, звичайні люди довірили мені найцінніше, що в них є, — своїх батьків, чоловіків, дітей. І це велика честь для мене як для офіцера та велика відповідальність. І я зроблю все можливе, аби повернути їх, моїх побратимів, з Перемогою живими додому. Це буде найвищою нагородою для мене як для людини, командира, воїна, — додав капітан «Борода».

Фото Дмитра ЗАВТОНОВА.