Всі сподівалися, що нарешті підсудними у державі стануть і високі посадовці, які погрузли у масштабній корупції.
Що наше правосуддя нарешті перестане бути вибірковим та замовним. Що нове правосуддя не розміняється на переслідування пересічних громадян за сумнівними звинуваченнями.
Чи виправдалися такі сподівання? Якщо не ні, то не зовсім.
Бо у громадськості виникає дедалі більше запитань до роботи цих структур, які, на жаль, великою мірою стали калькою наявних правоохоронних органів та існуючої судової системи. Перебравши туди не тільки людей, а й подекуди перенісши правоохоронний негатив, котрий напрацьовувався в Україні роками.
Сьогодні всі вони наперебій закликають призначити нарешті керівників САП та НАБУ. І це незворотній процес, хоча прощання із судовою системою у ручному управлінні є для деяких можновладців важким та ризикованим.
Але чи змінить це принципи і підходи вже перенесені в антикорупційні органи та суд із старої матриці? Коли навіть до діяльності Антикорупційного суду, за появу якого зламано стільки списів, запитань виникає дедалі більше.
Я про що? Про дивну справу стосовно посадових осіб НААН, котрим інкримінують неправочинні рішення щодо виділення земельних ділянок ДП ДГ «Чабани» під Києвом для соціальних потреб органу місцевого самоврядування на той час Києво-Святошинської райдержадміністрації.
Преамбула
Коротка передісторія така, і перед війною газета «Голос України» вже писала про перипетії цієї справи.
Йшлося про те, що ще у 2013 році при розгляді низки листів, у тому числі від Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» та СБУ щодо добровільної відмови від права постійного користування частиною земельної ділянки ДП ДГ «Чабани» розміром 15,12 гектара, Президія НААН погодила таку відмову.
Оскільки ця ділянка, за висновками самих науковців, не мала жодної цінності для дослідницької роботи, землю не використовували у науковій діяльності. Причому тодішнє рішення Президії було колегіальним і досить складним, адже потребувало вивчення всіх аспектів такої відмови, щоб жодним чином не порушити інтереси ані НААН, ані держави. Адвокати наголошують: воно було не чиїмось одноосібним, а саме колективним.
Так склалося у природі, що є землі унікальні, є просто хороші, а є ділянки непридатні для наукової роботи. Такі землі ще називаються неперспективними. І часто вони межують між собою.
Але детективи НАБУ порушили кримінальне провадження, стверджуючи, що службові особи ГУ Держгеокадастру у Київській області, СБУ та НААН, нібито діючи за попередньою змовою, передали земельну ділянку ДП ДГ «Чабани» у приватну власність.
«Що не відповідає дійсності, оскільки згадана земельна ділянка цим рішенням жодним чином не вибувала із державної власності. Адже відповідним державним органом влади приймалося вже своє власне рішення про прийняття добровільної відмови та наміру у межах своєї компетенції приймати подальші рішення про передачу чи непередачу цієї ділянки на суспільні потреби. Серед яких, у тому числі, є право громадян на безоплатне отримання земельних ділянок від держави», — пояснює задіяний у процесі адвокат Олексій Балманенко.
Тобто надалі ця ділянка у законному порядку перейшла у розпорядження Головного управління Держземагентства у Київській області. А вже воно в рамках власних повноважень припинило право постійного користування зазначеною землею шляхом видачі відповідного наказу від 26 грудня 2013 року, який є чинним і на сьогодні.
Іншими словами, згадана ділянка була віддана у фонд земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності у межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.
А це означає, що посадові особи НААН у подальшому не мали жодних повноважень і далі розпоряджатися цією земельною ділянкою.
Отже вся роль Президії НААН полягала лише у незапереченні можливої добровільної відмови від користування земельною ділянкою. Причому після її ретельного обстеження та виявлення змін на гірше у якості ґрунтів і встановлення відсутності її наукової цінності для дослідів у подальшому. Тим більше що з 2011-го по 2013-й ця земля взагалі не оброблялася і використовувалася для інших господарських потреб.
«Тобто жодним чином ця ділянка не є особливо цінною, має категорію земель сільськогосподарського призначення, а отже не потребувала дозволу Кабінету Міністрів для відмови у користуванні нею НААН», — пояснює адвокат Олександр Липчей, задіяний у процесі.
«Тож на яких підставах згадані землі з сірими опідзоленими ґрунтами раптом стали особливо цінними? І хто їх класифікував?» — запитує він. І дивується з таких супровідних формулювань детективів, як фрази: «за невстановлених досудовим слідством обставин», або ж «більш точний час і місце не встановлені». Що, на його думку, свідчить про упередженість та поспішність при прийнятті рішення про відкриття провадження.
Але саме такою є преамбула до того, що вже 7 квітня 2017 року НАБУ за власною ініціативою розпочинає проти низки посадових осіб, у тому числі НААН, кримінальне провадження № 52017000000000245.
І підставою стала лише довідка детектива, де зазначається, що службові особи Національної академії аграрних наук прийняли рішення, на основі яких з державної власності буцімто незаконно передано у власність громадян особливо цінні землі площею вже понад 100 гектарів!!!
Чому 15,12 гектара раптом розрослися до 100 гектарів? Не хочеться думати, що лише тому, що саме від таких значних обсягів настає юрисдикція антикорупційної прокуратури, яка покликана займатися масштабними розкраданнями та корупційними виявами у великих розмірах. І всі в антикорупційних органах закрили очі на те, що довідка детектива раптом охопила вже цілий період з 2008-го по 2017-й, у результаті чого набрався об’єм критичної маси для відкриття провадження.
А вже у грудні 2019 року обвинувальний акт було скеровано до Вищого антикорупційного суду. Також було повідомлено про підозру чотирнадцятьом особам, у тому числі посадовцям НААН.
Ми маємо вже 2022-й, а судовий розгляд наразі перебуває ще на стадії дослідження письмових доказів сторони обвинувачення.
Це коротке пояснення до того, що має прозвучати далі.
Ситуація на зараз
Отже сьогодні суд вивчає обставини буцімто «заволодіння 138 земельними ділянками загальною площею 13,2564 гектара, розміщеними на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Які були сформовані внаслідок вилучення 15,12 гектара особливо цінної землі ДП ДГ «Чабани».
Ринкова вартість цієї ділянки на момент переходу у приватну власність нібито становила 42 553 000 гривень. І діяли посадовці начебто на свою користь та користь третіх осіб, чим завдали збитків державі в особі Кабінету Міністрів України на цю суму.
Запам’ятайте ці цифри: 15,12 гектара вартістю 42 553 000 гривень!
«Тобто одна така земельна ділянка, за версією НАБУ та САП, серед поля, без будь-яких комунікацій, на околиці населеного пункту, забур’янена, станом на 2014 рік вартувала майже 20 000 доларів США, а 144 земельні ділянки — приблизно 2,9 мільйона доларів США! Це нісенітниця!» — сзазначає адвокат Олексій Балманенко.
«Звинувачення тим більше є абсурдними, бо між собою вказані особи з різних установ, яким інкримінують незаконність прийнятого рішення, познайомилися лише під час отримання повідомлень про підозру. Нині ділянки у власності якихось людей, але до них жодних претензій у суду чомусь нема. Хоча 1 мільйон гривень буцімто завданої шкоди для сторони обвинувачення перетворився на 40 мільйонів саме на цьому етапі», — підтримує колегу Олександр Липчей.
Абсурдом він називає і те, що замість вартості земельної ділянки сільгосппризначення у розмірі 15,12 гектара, яка вибула з державної власності, порахували вартість 144 земельних ділянок за цільовим призначенням — для ведення індивідуального садівництва.
«А що було б, якби ці землі перевели у категорію «під забудову»? Завдана шкода зашкалила б за 400 мільйонів? Ото гучною стала б ця справа. Але це абсурд!» — заявляє він.
Тим більше що з 14 осіб, які постали перед судом, п’ятеро дивним чином із судового процесу вийшли. Із процесу за одним спільним звинуваченням!
Що ж, нині, під час війни, запроваджено юридичний формат, за яким судового переслідування позбуваються в обмін на переведення ЗСУ встановленої застави навіть відверті мільйонні хабарники з потужним кримінальним бекграундом. Можливо, це і правильно за такого форс-мажору у державі.
Але тих осіб, котрі залишилися у судовій залі, схоже, ця практика поки що не стосується. Їх просто штучно поділили на винуватих та не дуже.
Я розмовляв з цими так званими фігурантами справи. Це освічені, розумні, культурні люди, перейняті роботою і переживаннями за своїх колег, котрі працюють поблизу ліній фронту та залишилися на окупованих територіях. Вони зайняті збереженням матеріальної і наукової бази, насіннєвого фонду НААН, який може бути знищений, та переживають шок, що окупанти по-варварськи крадуть і зумисне спалюють пшеницю, котру так важко вдалося посіяти.
І, здається, їм нині не до особистого, але це, напевно, не так.
Недолуга цінова диференціація
А більш сконцентровані на справі адвокати тим часом вказують на дуже дивні речі, роблячи жорсткий порівняльний аналіз не на користь антикорупційних органів. І він стосується саме довільного визначення ринкових цін на земельні ділянки, по яких триває судовий розгляд. Лише вдумайтесь, вартість землі, схоже, визначалася на підставі віртуальних цінових пропонувань, які відсутні у відкритому інформаційному просторі. То як же тоді експерт взагалі визначав ринкову вартість цих земельних ділянок? Що, керувався лише власними припущеннями? А вони могли братися, як кажуть, і від ліхтаря?
Але повернемося до суми оцінки 15,12 гектара, щодо яких порушено справу. За версією звинувачення, їхня вартість, як зазначив адвокат, майже 2,9 мільйона доларів США. Тобто 1 мільйон гривень нібито завданої шкоди дивним чином виріс до 40 мільйонів!
Тепер для порівняння. У всіх на слуху інша кримінальна справа, яка теж прив’язана до ДП ДГ «Чабани». І стосується вона 2008 року. Проте тут уже йдеться про брутальне захоплення земель підприємства з використанням тітушок та силового тиску.
З цього приводу і академія, і керівництво ДП ДГ «Чабани» неодноразово зверталися до правоохоронних органів, у тому числі до НАБУ, з проханням зупинити захоплення цих особливо цінних дослідних земель. Але ті, на жаль, відбулися відписками.
Проте колишня Києво-Святошинська райдержадміністрація з дивною оперативністю передала ділянки на цій площі низці приватних осіб, які теж швиденько, у стислі терміни, цікавим чином перепродали їх товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАМ ГРУП». Нині це кінцевий власник ділянки.
І лише тепер, 27.05.2022 року, Київська обласна прокуратура звернулася з позовною заявою про повернення згаданої ділянки, подрібненої на наділи та проданої ТОВ «ТЕРРАМ ГРУП», у державну власність, наводячи вагомі підстави такої вимоги.
Але зараз ми не про це. Тим більше що механізм виконання прокурорських вимог не видається простим та реальним, оскільки на цій землі вже збудовано величезний житловий комплекс (на знімку), добудова десятого чи дванадцятого під’їздів ще триває. Багато квартир заселено.
Я про інше. Я про те, що на ці 15,05 гектара визначена ціна позову у сумі 397 979 гривень. Відчуваєте різницю — 40 мільйонів гривень за 15 гектарів, яку сформували детективи НАБУ та прокурори антикорупційної прокуратури, і 397 979 гривень, ціна, яку визначили на інші 15,05 гектара поруч прокурори Київської обласної прокуратури!
Прокурорка Офісу Генерального прокурора у своїй постанові, про яку я розповім нижче, пояснює встановлену ціну так: «Відповідно до даних Довідника показників нормативно-грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні, розміщеного на сайті Головного управління Держгеокадастру у Київській області, де вартість 1 гектара земель сільськогосподарського призначення (ріллі) вартує 26 531,00 гривень за 1 гектар».
Як може так різнитися вартість цих гектарів — питання не риторичне. Тим більше що рейдери захопили саме цінні землі науково-дослідного полігона, який знають у багатьох країнах, оскільки ця ділянка примикає до траси Київ — Одеса, торговельних центрів і є особливо принадною для зведення багатоповерхівки.
Тоді як Антикорупційний суд розглядає «резонансну» справу стосовно 15 гектарів, переданих за одноголосною згодою членів Президії НААН під розв’язання соціальних проблем місцевої влади на землях, котрі наукової цінності не мають і як дослідні не використовувалися.
Можливо, така штучна, завищена вартість саме і була потрібна, щоби можна було перевести справу у категорію юрисдикції НАБУ?
Тоді це дуже дивна метода для структур, які зараховують себе до прозорого європейського правосуддя.
Створено прецедент
Тепер конкретніше про ще одну обставину, котра має дуже цікавий вигляд не лише для обвинувачених, їхніх адвокатів, а й для всіх, хто хоч якось пов’язаний з юриспруденцією та судовою практикою. Саме своєю вибірковістю.
Як я вже наголошував вище, спочатку детективи НАБУ та прокурори САП порушили справу проти цілої групи осіб, і кількість звинувачених фігурувала практично до самого суду. Але раптом 5 осіб із процесу якось цікаво випали. У тому числі ті, хто на рівні з іншими голосував, коли Президія НААН приймала рішення про згоду на вилучення зазначеної ділянки на користь органу місцевого самоврядування.
Чому така диференціація? Що, одні голосували лівою рукою, інші правою?
Але чомусь Офіс Генерального прокурора України в особі прокурорки Анастасії Андронової, яка підтримує державне обвинувачення та представництво у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України постановив закрити проти них кримінальне провадження.
Причому «у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді та вичерпанням можливості їх отримати»! Отакої.
Я не буду наводити прізвища цих людей, котрим уже засвідчено невинуватість, оскільки це шановані і відомі в Україні особи. Як і ті, до речі, проти яких кримінальне переслідування чомусь ще триває.
Але створено прецедент. І цікаво, як це судді збираються пояснювати тим, кого відсепарували для продовження процесу, і що головне — громадськості?
А ще виникає запитання — як за таких обставин, при такому вибірковому правосудді Антикорупційний суд збирається винести справедливе рішення щодо тих колег, стосовно яких кримінальне провадження поки що не закрите? Що, саме у їхньому випадку з’явився більший масив доказової бази? Чи може НАБУ і САП хочуть вмінити їм якісь активні дії, яких у природі не було? Як?
Чи, можливо, Високий Антикорупційний суд не може остаточно вдарити у штангу, визнавши, що всю цю кримінальну справу детективами НАБУ і САП зліплено наспіх, а сьогодні вона на очах розвалюється? Але такий поділ на «білих» і «чорних», попри все, є вагомою підставою для оскаржень та апеляцій.
Замість Р. S.
З другого боку, дуже може бути, що визріває виправдальний вирок, який, виходячи із наведеного, напевно, і буде об’єктивним торжеством справедливості. Йдучи за принципами прецедентності та враховуючи позицію Офісу Генерального прокурора.
Та чи варто, щоби ціна дороги цих людей до справедливості була такою високою? Тим більше тепер, коли війна жорстоко знецінила людські життя, шалено збільшивши загрози та ризики, а з ними і моральне навантаження на кожного з нас.
Тому запитання: а чи не втратно для держави у такій непевній справі відволікати і шановний суд, і науковців-аграріїв від спільної праці на Перемогу?
Тим більше у дні, коли вони всі повністю переймаються збереженням нинішнього врожаю, який ворог за будь-яку ціну намагається якщо не присвоїти, то знищити.
