Питання національної безпеки на даний момент є особливо важливим для України. Очевидно, що будь-які структури, що здійснюють антиукраїнську діяльність, повинні припинити свою роботу на території України. На цьому наголошують народні депутати — автори законопроекту «Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій» (№ 8221). Серед авторського колективу представники різних фракцій та груп. Зокрема, Микола Княжицький та Ірина Геращенко від «ЄС», Соломія Бобровська та Наталія Піпа від «Голосу», Ірина Констанкевич та Тарас Батенко (група «За майбутнє»), а також позафракційна Оксана Савчук.

Проблема діяльності рпц та її церковних структур, наголошують депутати, стала особливо актуальною з 24 лютого 2022 року. Проте агресія російської федерації проти нашої держави почалася ще 20 лютого 2014 року, а на законодавчому рівні рф була визнана державою-агресором рішенням Верховної Ради України ще у січні 2015 року. Президент своїм указом № 392/2020 затвердив рішення РНБО від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України». У документі серед поточних та прогнозованих загроз національній безпеці та національним інтересам України названо деструктивну пропаганду як ззовні, так і всередині України, яка, «використовуючи суспільні протиріччя, розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність». Констатовано, що джерелом загроз для «незалежності України, її суверенітету і демократії залишається недостатня ефективність державних органів, що ускладнює вироблення і реалізацію ефективної політики». «Постановою від 31 травня ц. р. парламент схвалив пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до керівництва рпц. Верховна Рада констатувала, що ієрархи рпц «неодноразово публічно підтримували збройну агресію російської федерації проти України, геноцид Українського народу та депортацію українців». І наголосила, що в росії вище керівництво релігійних організацій (об’єднань) «перебуває в тісній взаємодії з органами державної влади та спецслужбами, зокрема федеральною службою безпеки російської федерації, фактично незаконно виконуючи функції державних службовців у релігії та реалізуючи державну політику рф через наявні у них засоби влади і впливу». Проте станом на сьогодні діяльність рпц на території України не заборонена на законодавчому рівні, а окремі релігійні організації в України прямо зазначають про збереження канонічного підпорядкування рпц», — наголошується у пояснювальній записці до законопроекту. Народні депутати вважають неприпустимим той факт, що в той час, коли російські ракети атакують українські мирні міста, а наші воїни та цивільні люди віддають своє життя, рпц через свої структури та окремих осіб на території України поширює ідеологію «русского міра», виправдовує агресію росії проти України та смерть мирного населення, використовує свій статус для антиукраїнської підривної діяльності та розколу серед православного населення України.

Тож за таких обставин, констатують автори законодавчої ініціативи, діяльність рпц має не релігійний, а політичний характер і спрямована на підтримку збройної агресії рф проти нашої держави, реалізацію геноцидної політики рф, депортації українців тощо. «Зважаючи на це діяльність рпц, її структур та організацій, які зберігають будь-яке підпорядкування з рпц, має бути повністю заборонена на території України», — йдеться у документі та водночас зауважується, що така заборона відповідає практичній реалізації міжнародного права у сфері прав людини.

До того ж, відповідно до Томосу, в Україні постала автокефальна Православна Церква, яка за рішенням Об’єднавчого Собору 15 грудня 2018 року, отримала назву Українська Православна Церква (Православна Церква України). Згідно з наданим Патріаршим та Синодальним Томосом, ця Церква — усі православні митрополії, архі-єпископії, єпископії, монастирі, парафії та всі церковні установи — має статус автокефальної, є частиною Вселенського Православ’я і занесена до Диптиху Православних Автокефальних Церков і проголошена в межах міжнародно визнаних державних кордонів України. Власне, законопроект встановлює заборону діяльності на території України Російської православної церкви, релігійних організацій, які безпосередньо або як складові частини іншої релігійної організації входять до структури (є частиною) російської православної церкви, а також релігійних центрів, які входять до складу чи визнають (декларують) у будь-якій формі підлеглість у канонічних, організаційних, інших питаннях російській православній церкві. Передбачається також, що всі правочини пов’язані з використанням майна (оренди, найму, лізингу тощо), строк дії яких не закінчився, укладені між резидентами України з відповідною забороненою іноземною релігійною організацією, а також з юридичними особами, власником, учасником, акціонером яких вона є, припиняються достроково. Проектом встановлюються й особливості найменування релігійних організацій, зокрема, можливість релігійної організації використовувати в своїй назві (як повній так і скороченій), найменуванні слово «православний» або «православна» у відповідних відмінках виключно у випадку, якщо ця релігійна організація у канонічних та організаційних питаннях підлегла Право-
славній Церкві України. 

Прийняття даного законопроекту, переконані народні депутати, сприятиме продовженню деколоніальної політики України, позбавленню від імперського впливу російської федерації. А також забезпечить зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій.