Як розповіли в обласній військовій адміністрації, у скрутні часи аграрій не полишив справи та людей, з якими живе пліч-о-пліч. Хоча його рідні, особливо сестра, так наполегливо благали повернутися на батьківщину. Але рішення залишитися з колективом було тверде.

«Коли 24 лютого почалася повномасштабна війна, зібрав колектив. Спитав, що робимо. Відповіли — працюємо. Відтоді не зупинялися. Війна триває вже вісім років... Наші землі за 120 кілометрів від фронту. Раніше, правда, ракет не було, й масштаби зараз інші. Та думок тікати не було», — каже Клеман.

Працівники отримали від компанії француза істотну фінансову допомогу, а їхні сім’ї убезпечили — майже сто дітей від трьох місяців до вісімнадцяти років та жінок відправили до Франції автобусами. Там за сприяння місцевої влади розмістили їх в орендованому готелі.

Працівники господарства, що залишилися у громаді, обробляють понад 20 тисяч гектарів. Щороку отримують приблизно 70 тисяч тонн зернових. І навіть після того, як з початком великої війни почалися неабиякі складнощі з логістикою, обсяги врожаю не зменшили.

«Частину залишаємо в Україні, частину експортуємо до Німеччини, Польщі та Румунії. Хоча з війною доставляти продукцію стало значно складніше. Тому постійно моніторимо ситуацію із «зерновими коридорами». Стоїмо, як кажуть, на захисті продовольчої безпеки», — наголошує аграрій.

Клеман намагається всім, чим може, допомагати українським захисникам, завжди на постійному зв’язку із військовими підрозділами — аби оперативно реагувати на їхні потреби. І понад усе чекає на перемогу. Каже, поки ще не вирішив, як саме її зустрічатиме, але жартома припускає, що не менше тижня буде не на зв’язку.

«В українців є традиція. Вони завжди зустрічають людей смачнючими стравами та накритими столами. Я швидко до цього звик, хоча у Франції такого немає. З перемогою, мабуть, накриємо величезний стіл. Людям прийдеться забути про мене бодай на тиждень», — розмірковує аграрій з французьким корінням та Україною у серці.

А ще пан-месьє Клеман добре розуміє потребу розвивати громаду, в якій веде свій бізнес. Бо і сам живе тут, і родинний будинок зводить. І тому так бажає якнайшвидшої перемоги, бо з настанням миру в ньому оселяться дружина та діти, які переїдуть сюди з Франції.

Дніпропетровська область.

Фото Дніпропетровської ОВА.