Командувач Об'єднаних Сил ЗС України генерал-лейтенант Сергій Наєв.

Чим живуть військові підрозділи Збройних Сил України, які боронять країну від російського агресора? Яким є моральний дух українських воїнів на передовій та в інших районах виконання службових завдань? Як забезпечується інформаційна комунікація військовослужбовців з українським суспільством, вищою державною владою та цивільним населенням? Про це журналісти газети «Голос України» дізналися під час відвідання військових підрозділів, що виконують бойові задачі у визначених районах.

Поінформованість військових і цивільних вийшла на вищий рівень

Творча взаємодія та комунікація редакції газети Верховної Ради України «Голос України» з українськими захисниками здійснюється безперервно. Від самого початку російсько-української війни у 2014 році друковане видання приділяє пріоритетну увагу висвітленню подій на сході України, розповідає про будні, побут та умови, в яких виконують завдання воїни ЗСУ. Щосереди видається спецвипуск газети «Голос України», безпосередньо присвячений Збройним Силам України. Певний час, до 2018 року, кількість газет, які замовляли Збройні Сили для розповсюдження у військових частинах та підрозділах, була відносно невеликою. Але з 2018 року, коли Командувачем Операції Об’єднаних Сил був призначений генерал-лейтенант Сергій Наєв, інформаційна комунікація військовослужбовців з українським суспільством, вищою державною владою та цивільним населенням значно покращилася, вийшла на новий, системний рівень. Цей фактор істотно вплинув і на стан взаємодії та комунікації редакції газети Верховної Ради України «Голос України» з українськими захисниками.

Щотижневе друкування та розповсюдження у військах спеціальних випусків «Голосу України» починалось із Києва вночі з вівторка на середу. Зі столиці тираж газети «Укрпоштою» надходив за трьома ключовими напрямками району проведення ООС у Донецькій та Луганській областях. По-перше, газету доправляли до Сєвєродонецька. Другою точкою прийому та подальшого розповсюдження накладу був безпосередньо центр району ООС у Краматорську. Третім напрямком розповсюдження слугував Маріуполь. Отже, війська одночасно й оперативно отримували кожного тижня свіжі номери друкованого видання, призначеного для захисників. У 2019 році відбулося суттєве збільшення тиражу, аби газета дедалі повніше охоплювала не тільки колективи військовослужбовців, які виконують завдання в Донецькій та Луганській областях, а й місцеве населення сходу України. Завдяки чітко скоординованій роботі була забезпечена присутність «Голосу України» у всіх підрозділах військових частин не тільки Збройних Сил України, а й Національної гвардії, Державної прикордонної служби України та всіх інших сил і засобів, залучених до складу ООС у Донецькій та Луганській областях.

Начальник центру морально-психологічного забезпечення Командування Об’єднаних Сил ЗС України полковник Євгеній Коваленко, який безпосередньо забезпечує доставку газети у війська, зазначає:

«Саме завдяки газеті «Голос України» нам вдалося з 2019 року піднести рівень поінформованості мешканців Донеччини та Луганщини на новий, більш високий рівень. Люди дізнавалися зі сторінок парламентського друкованого видання про стан справ у країні та світі, про кроки, що здійснюються вищим політичним керівництвом України для розвитку держави, про важливі суспільні ініціативи. Ми регулярно викладали газети на КПВВ, де здійснювався рух з тимчасово окупованих територій у бік вільної частини Донецької та Луганської областей. Люди, що перетинали пункти пропуску, брали свіжі номери, читали їх і дізнавалися, що відбувається у нашій країні. Адже найголовніша місія видання — донести правду, яку мешканці тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей не мали змоги отримувати. Бо там інформація надходить у дуже обмеженому й перекрученому вигляді саме через цензуру та численні фейки на каналах. Та й узагалі, навіть у підконтрольних Україні прифронтових містах і селищах люди не були поінформовані повною мірою, оскільки там теле- і радіомовлення, на жаль, переважно російські».

«Я вдячний усьому редакційному колективу «Голосу України» на чолі з головним редактором Анатолієм Горловим, який забезпечує видання спецвипуску на високому професійному рівні, роблячи це оперативно, системно та зі щирою творчою наснагою. Матеріали, що містяться на сторінках видання, є дуже цінними й актуальними не тільки для військових, а й для всіх жителів нашої країни», — наголосив начальник центру морально-психологічного забезпечення Командування Об’єднаних Сил ЗС України.

Консолідація зусиль — запорука успішної боротьби проти ворога

Після 24 лютого 2022 року, коли розпочалося масоване вторгнення військ рф в Україну, завдання спецвипуску стали ще більш масштабними й розгалуженими. Адже і війна тепер, на жаль, вийшла далеко за межі Донецької та Луганської областей. Оборона Києва, Маріуполя, Сєвєродонецька, Харкова, Сум та інших міст і регіонів країни, організація допомоги фронту, волонтерський рух, ліквідація наслідків ворожих ракетних обстрілів — ці та інші найважливіші пдії воєнного часу детально висвітлюються на сторінках «Голосу України».

«Від самого початку активної фази бойових дій «Голос України»  знайомить читачів не тільки із ситуацією на сході країни, а й із тим, як консолідують сили на здобуття Перемоги над ворогом представники влади, волонтери, військові, працівники підприємств. Дуже важливо, що газета «Голос України» надходить і у громади, у військові підрозділи, на підприємства різних форм власності, і в органи вищої державної влади. А ще її як одне з головних видань України отримують посольства та інші представництва іноземних країн. Усі вони зі сторінок газети мають змогу дізнаватися й переконуватися: так, саме завдяки загальнонаціональній єдності наша держава перемагає і переможе. І це є прикладом для інших народів та держав світу», — зауважив головний редактор газети, заслужений журналіст України Анатолій Горлов.

Постійним автором і активним помічником газети «Голос України» є письменник, офіцер Командування Об’єднаних Сил ЗСУ Борис Кутовий. За його словами, публікації газети «Голос України», які є незмінно високо професійними, завжди досягають потужного ефекту.

«Зі сторінок газети весь світ бачить, що наша нація об’єднується, — наголошує Борис Кутовий. — Читачі переконуються на прикладах різного формату — починаючи з волонтерів, із трудівників, які забезпечують фронт усім необхідним, із добровольців, які пішли захищати свою рідну землю, незважаючи на вади здоров’я, — у тому що Україна бореться і Україна переможе. Герої публікацій зі сторінок газети кажуть: «Я хочу захищати свою Батьківщину. Захищати своїх рідних, свою землю». Весь світ бачить, як звичайні, досі цивільні люди йдуть до військкоматів, стають у стрій, беруть зброю і захищають нашу країну. І публікації про таких героїв, які постійно виходять у газеті, вони є прикладом для всіх — як від мала до велика всі стали пліч-о-пліч на захист своєї держави».

Велику особисту роль у поєднанні військової та цивільної складової як факторів наближення нашої спільної Перемоги відіграє Командувач Об’єднаних Сил ЗС України генерал-лейтенант Сергій Наєв. Окрім вирішення завдань суто військового характеру, він опікується багатьма питаннями цивільно-військового співробітництва. Підлеглі генерала Наєва, яким пощастило бути під його командуванням, відзначають, що це — Людина з великої літери, яка дбає, щоби наша держава якомога швидше перемогла й перейшла на мирний шлях розвитку. Але Командувач ОС ЗСУ також переймається й потребами мирного населення, оскільки війна триває і за спиною у воїнів — цивільні люди. «Ми є військовими, і виконуємо обов’язки на передовій, — наголошує Сергій Наєв. — Відповідно, ми знаємо, хто попереду, і ми б’ємо ворога. Але є також завдання захистити тих, хто позаду нас, починаючи з дітей, у яких хтось із батьків загинув, і продовжуючи вимушеними переселенцями з тимчасово окупованих регіонів. Тому наше завдання полягає не тільки в організації надійного захисту країни, тобто керувати і перемагати, але й  щоб турбуватися про наше майбутнє. А наше майбутнє — це забезпечена всім необхідним, культурна й здорова нація». Керуючись цими принципами, Командування ОС ЗСУ надає допомогу лікарням, дитячим лікувальним та навчально-виховним закладам, багатьом людям, які постраждали від війни й пережили її жахи. Незважаючи на цілодобове керування військами, генерал Наєв особисто піклується й тими сім’ями, в яких дитина виховується без одного з батьків, зокрема й дітьми загиблих військовослужбовців. Частий гість Сергій Іванович і в Національній дитячій лікарні «Охматдит», якій він допомагає медичним обладнанням та в якій відвідує поранених і хворих дітей. Тим самим він надає приклад того, як слід дбати про дітей, оскільки діти — це наше майбутнє.

Варто зазначити, що завдяки гуманітарним ініціативам Командувача Об’єднаних сил ЗС України генерал-лейтенанта Сергія Наєва, за період повномасштабної російської агресії проти України медичні госпіталі, військові підрозділи та цивільне населення у районі ведення бойових дій отримали майже 300 тонн гуманітарних вантажів першочергової потреби, серед яких медичне обладнання, ліки, автономні прилади електричного живлення, оптичні прилади, тепловізори, безпілотні літальні апарати, спальні мішки, засоби гігієни, харчові продукти та багато іншого.

Спецвипуску газети «Голос України» захисники радіють, як давньому знайомому.

Із свіжим накладом спецвипуску газети «Голос України» ми завітали до одного з військових підрозділів Збройних Сил України.

Заступник командира батальйону з морально-психологічного забезпечення, старший лейтенант Олег Прокопенко на військовій службі з 2013 року. Пройшов усі щаблі — від солдата до офіцера. Брав участь в АТО/ООС. Зараз виконує завдання у складі Об’єднаних Сил ЗСУ.

Що надихає українських військових на захист рідної землі? Відповідаючи на це запитання, Олег Прокопенко зазначив:

«Насамперед те, що воїни ЗСУ захищають свій рідний дім, свою землю. Вони оберігають спокій і мирну працю своїх рідних, своєї сім’ї. І це — найсильніша мотивація. Понад 90 відсотків військовослужбовців — дуже великі патріоти. Вони за будь-яких умов готові до кінця виконати свій військовий обов’язок».

У підрозділ, який ми відвідали, газета «Голос України» надходить уже кілька років, її доставляють регулярно. Для кожного воїна найважливіше сьогодні — дізнатися, чи в безпеці перебуває його рідний край, де живуть найрідніші. Хлопці цінують кожну нагоду й кожну можливість отримати звісточку зі своєї області та своєї громади. А оскільки «Голос України» присвячує чималу газетну площу розповідям про захисників, то читачів у військових одностроях цікавлять водночас і успіхи нашої армії. З інтересом читають солдати й життєві історії, публікації про героїчне минуле України, про її багатогранну культуру. Завжди є місце в армії й для посмішок і жартів — без цього в армії ніяк. Адже здорове почуття гумору — запорука того, що Перемога не за горами.

Побачивши знайомий логотип «Голосу України», військові одразу радіють. Окремі примірники дбайливо вивішують на стенді, аби якомога більше воїнів змогли почитати свіжий номер. При цьому парламентське видання України — не єдиний друкований орган у військових колективах. У військах розповсюджується й свій армійський інформаційний бюлетень «Армія України».

Випуском і поширенням цього видання також опікується Командування Об’єднаних Сил ЗСУ. У фокусі уваги бюлетеня — кращі досягнення Українського війська, події на передовій, найважливіші політичні рішення вищих органів влади нашої країни і всі ті кроки, які робить керівництво нашої держави для того, щоб наблизити Перемогу.

Утім, питання, чиє видання є найкращим для військових і, так би мовити, найріднішим, тут не постає. Адже завдяки тому, що «Голос України» має розгалужену й потужну мережу власних кореспондентів, солдати, які прибули на військову службу з різних регіонів нашої країни, можуть з газетних сторінок дізнатися кожен про свою малу батьківщину. І пересвідчуються, що всім зараз непросто: хтось наближає Перемогу волонтерською діяльністю, хтось працює у промисловості, а хтось забезпечує продовольчу безпеку в агропромисловому комплексі. Втім, кожен на своєму посту — бойовому і трудовому —  дбає про світлий, мирний і переможний завтрашній день для своєї Вітчизни.

Газетні публікації стають у пригоді й під час інформаційних годин, які проводяться в підрозділах щоранку. Обізнаність воїнів про події, що відбуваються в країні, й про важливі рішення, що ухвалюються владою, була особливо необхідною у перші дні після повномасштабного російського вторгнення. Адже люди, які були щойно мобілізовані, на той час не мали часом достатньої інформації про все, що відбувається. «І якби не газета, нам було б дуже скрутно, — розповідає Олег Прокопенко. — Ми інформували підлеглих про бойові зведення, і люди буквально оживали на позиціях. Зовсім інша атмосфера з’являлася».

Солдат строкової служби Юрій Маньківський, який був призваний із Хмільницького району Вінницької області, розповідає:

«Ми щотижня отримуємо газету «Голос України». З її сторінок я дізнаюся не лише про події у країні та світі, але й про те, чим живе моя рідна область».

Солдатом-строковиком є й 23-річний Сергій Городинський, який до повномасштабної війни був призваний до лав Збройних Сил з Правобережної частини Херсонської області. На території, що перебувала під російською окупацією, а тепер звільнена від ворога, мешкає мама Сергія.

«Тривалий час зв’язку з мамою не було, — каже солдат. — Та й зараз не часто вдається зателефонувати до рідної домівки. Лише коли роздають «Starlink», ми можемо недовго поговорити телефоном».

Весь час, що тривають бої на Херсонщині, Сергій був у курсі подій, які відбувалися у його рідному краї. Про новини дізнавався з телебачення, з Інтернету, від друзів та рідних і, звичайно, з газети «Голос України».

«Про що ви найбільше мрієте, й до чого прагнете?» — запитую Сергія.

«Найбільше мрію, щоб якомога швидше закінчилася ця війна і щоб усі нарешті повернулися додому. Щоби наша країна жила в мирі і злагоді. Про це мрію не тільки я, про це мріють усі, кого я знаю».

Що мотивує хлопців сумлінно виконувати свої службові обов’язки? На це запитання водій Станіслав Рокочій відповів: «Насамперед це те, щоб наші рідні почувалися у безпеці. А ще — відчуття того, що ти береш участь у наближенні нашої спільної Перемоги». Рідні Станіслава живуть у Чернівецькій області, і зараз солдат знає: він на своєму, достойному захисника своєї країни посту.

Напарник Станіслава Роман Чайковський на службу був призваний навесні 2021 року з Теребовлянського району Тернопільської області. Вдома його чекає дівчина. Від неї, а також від рідних Роман постійно дізнається, чим живе його рідний край. Допомагає хлопцеві бути поінформованим із багатьох питань і газета «Голос України».

Ми побачили, що солдати перебувають у бадьорому, хорошому настрої, і це — найголовніше на службі.

Командир підрозділу, в якому служать бійці, відзначає ключову роль сили духу й мотивації у воєнних умовах:

«Коли солдат вмотивований — він завжди готовий до бою, і він завжди перемагає. У всіх хлопців бажання спільне — швидше перемогти ворога і повернутися додому, до мирної праці. Наш народ взагалі мирний. Він прагне до нормального мирного життя. Для цього він готовий зробити все. Разом ми переможемо».



Начальник центру моральнопсихологічного забезпечення Командування Об'єднаних Сил ЗС України полковник Євгеній Коваленко.



А ось і свіжий номер «Голосу України».

 


Коли солдат вмотивований —  він завжди готовий до бою.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.