Надійний мамин помічник Артем Борисов у ветеринарній клініці місцевого підприємця Олександра Бакуна, в якій підтримують потрібну і гарну справу.
На кому тримається світ?! Не знаю, про що подумали ви, а ми знаємо напевне — на добрих людях. Часом їх ще називають дивними. Якщо ви саме з цих людей, не ображайтесь. Адже походить ця назва від слова «диво». Вони такі, бо здатні творити дива, і тому самі — дивовижні. Вони не можуть жити, щоб не робити гарні справи. Такі в них мотивація в житті і постійні плани завтрашнього дня.
Просто так любити життя, людей, тварин, світ, що оточує, можуть не всі. І за гроші навчитись цього не можна... Погодьтеся, необхідність підтримувати близьких, рідних, сусідів, захисників — це важливо, це і так зрозуміло і навіть не обговорюється. А от підтримувати чотирилапих — це вже питання... Хтось не вважає, що сьогодні ця тема актуальна, адже триває війна. Але подивіться на наших захисників, які допомагають тваринам на передовій і викликають у нас захоплення. Нашим воїнам самим дуже складно жити у воєнних умовах, під постійною за-
грозою життю, а вони в цей час захищають залишених напризволяще цуценят і котиків.
На щастя, є люди, які з дня у день живуть не лише «людськими проблемами», а й тим, як нагодувати купу малюків, яких привела бездомна кішечка, збирають кошти на стерилізацію собак, прилаштовують у добрі руки пухнастих та вусатих...
Руки не доходили?!
У Новоукраїнці ідея про створення офіційного благодійного фонду допомоги тваринам чи волонтерської зооорганізації витала у просторі тривалий час. А міські тварини жили в очікуванні того, хто ж візьме на себе цю нелегку ношу. Тим часом небайдужі створили своєрідний неофіційний штаб допомоги тваринам — не лише в підгодівлі, а й у тому, щоб зменшити на вулицях чисельність бездомних тварин. Мова про стерилізацію. Цим почали займатись жителі міста Наталка і Віталій Борисови та їхній 13-річний син Артем, серце якого сповнене любов’ю, щирими переживаннями за долю чотирилапих. Майже кожен безхатченко перед тим, як знайти свою майбутню родину, відчуває тепло його рук і стукіт великого серця, до якого він притискає підібраних у заростях чи обабіч доріг тварин.
Час від часу Наталка оприлюднювала в соціальних мережах звернення до небайдужих із пропозицією долучитись до збору коштів на стерилізацію тварин чи взяти у свою родину котика або собачку. А дякуючи людям за фінансову підтримку, жінка щоразу стверджувала, що всі вони разом роблять добру справу, зменшують кількість безпритульних тварин.
Війна — не привід відмовлятися від добрих справ
«Напередодні війни ініціативна група небайдужих жителів нашого міста подала заявку на конкурс міні-проектів, — розповіла Наталя. — Пріоритетний напрям проекту — зменшення кількості безпритульних тварин у місті шляхом стерилізації. На жаль, війна змінила наше життя, наші плани і прерогативи. Але ми не відступили від своїх задумів і почали стерилізувати бездомних тварин за власні кошти і кошти небайдужих людей».
Соціально активна і життєрадісна людина, яка надихає інших людей, жінка зробила те, чого хотіли багато новоукраїнців, та врешті-решт зробила саме вона. Ця маленька, тендітна, але зі сталевим характером жінка з інвалідністю створила та очолила громадську організацію зоозахисту «Вдячна лапа».
Ці очі спонукали до дії
Шлях до створення громадської організації зоозахисту був і довгий, і стрімкий водночас. Довгий, бо відважитись узяти на себе роль лідера в цьому питанні не наважувався ніхто. І впродовж багатьох років далі годування та влаштування чотирилапих у добрі руки справа не йшла... А їх ставало дедалі більше. Нелегкі воєнні часи зачепили багато родин, передусім пенсіонерів, яким стало важко утримувати своїх улюбленців, і вони відпустили їх «на вільні хліба». Відтак чотирилапих безхатченків на вулицях міста побільшало. Хоча, ніде правди діти, не лише представники соціально незахищених верст населення через скруту виставили за ворота своїх улюбленців. Не піддаючись мукам совісті, приплід своїх котиків та собачок почали викидати край доріг, біля лісосмуг чи на смітники і заможніші громадяни.
Тож майже біля кожного закладу харчування можна зустріти зраджених людьми псів, маленьких цуценят, кішок. Небайдужі їх підгодовували, зрідка гладили і... йшли по своїх домівках, залишаючи тих наодинці зі своїми тваринними міркуваннями: «Чому в цуциків у вишуканих одежинках господарі є, а в мене немає? Тому що я безпородний чи тому що я негарний? А якщо я зазирну в очі цій пані, то, можливо, вона таки візьме мене із собою?..». У кожного з них своя історія, як і у людей. Але саме люди можуть змінювати історії їхнього життя на краще.
Стерилізація як шлях до зменшення безпритульності
За період до офіційного створення громадської організації родині Борисових вдалося простерилізувати кілька десятків собак та кішок, ще більше (враховуючи малюків) влаштували в родини.
Та в ідеалі Наталії хотілося б, щоб були простерилізовані всі бездомні тварини. Адже це саме вони більшою мірою поповнюють армію чотирилапих безпритульних.
Що найважче? А те, що й завжди. Не опустити руки, коли тобі вказують на двері, не розплакатися, коли вкотре почуєш: «Це питання сьогодні не на часі», а стукати в інші. Стукати, допоки почують. Просити кошти на потреби тварин, насамперед на стерилізацію. А ще новоствореній організації необхідне приміщення, де б її проводили і де б тварини могли деякий час перебувати на перетримці. А поки що вони, до влаштування в родини, — у волонтерів удома.
Люди окриляють...
«Коли люди допомагають щиро та безкорисливо, простягаючи щедру руку допомоги, — це не просто підтримує, це окриляє, — сказала Наталія. — Ми щиро вдячні жителям нашого міста за чуйність та підтримку!»
Людина з інвалідністю, фізичні можливості якої деякою мірою обмежені, зробила те, що часом не під силу і фізично здоровим витривалим людям. І, хоч як дивно, виявлення турботи і милосердя Наталія очікує не для себе, а для підтримки організації, яку вона очолила, щоб робити добру справу.
Для тих, хто бажає допомогти, реквізити організації ми надаємо майже в кожному номері газети. Там і телефони Наталії, яка залюбки поспілкується з вами, прийме будь-яку іншу допомогу та, звичайно, допоможе знайти вам свого чотирилапого друга.
Сприяє влаштуванню тварин у нові родини і редакція районної газети «Новоукраїнські новини».
Замість післямови. Зважаючи на наближення холодів, коли багато братів наших менших не зможуть пережити зиму через холод і голод, завдяки ентузіастам-зооволонтерам у Новоукраїнці вже з’явилося кілька міні-готелів — маленьких дерев’яних будиночків для «нічийних кішок». Милосердя перемагає!
Кіровоградська область.
Довідково
Проект створення громадської організації зо-озахисту «Вдячна Лапа» реалізується в межах конкурсу міні-грантів для волонтерів Кіровоградщини, що організувала Кіровоградська обласна організація ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» в рамках Програми підтримки волонтерських центрів області, яка реалізується у проекті «Соціальне замовлення: співпраця влади і громади Кіровоградщини» за фінансової підтримки National Endowment for Democracy (NED).)
Родина Борисових — надійних захисників бездомних, покинутих напризволяще тварин.
Фото Олени КОМІСАРЕНКО та із сімейного архіву Борисових.
