Ранок 24 лютого 2022 року. Гучні вибухи сполохали життя мирних мешканців багатьох регіонів України. Розпочалася повномасштабна війна. Гуркіт літаків у небі — це наші військові льотчики відбивають ворожі атаки та прикривають країну від ударів з повітря. Одним із перших вирушає у політ льотчик 1-го класу полковник Олександр Оксанченко (на знімку). Він максимально зосереджений на виконанні польотних завдань, зрештою, як і завжди. Переможець багатьох міжнародних авіаційних показів вправно піднімає у повітря винищувач Су-27…

Вечірнє звернення Президента 28 лютого 2022 року неабияк сколихнуло авіаційну спільноту: «Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» Оксанченку Олександру Яковичу — полковнику (посмертно)». Загинув у повітряному бою, відволікаючи на себе ворожу авіацію. Такою ціною наші захисники виборюють для всіх нас свободу і незалежність…

«Пішов у авіацію по шоколадки»

Щоб розповісти про Олександра Яковича, не вистачить часу, аркушів паперу та газетних шпальт. Можна розказувати багато і як про людину, і як про офіцера, до того ж не в минулому часі, а в теперішньому. «Смерть не може примусити нас перестати його любити і поважати», — стверджують побратими.

Людина-легенда — саме так назвав льотчика Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний під час вручення ордена «Золота Зірка» дружині Світлані та старшій доньці Ганні.

— Мій тато — людина виняткової душі. Здається малим океан, щоб виміряти об’єм доброти, щирості, скромності та справедливості, які йому притаманні. Навіть після кількох хвилин спілкування він назавжди залишався в пам’яті усміхненим та доброзичливим, а його погляд, здається, діставав глибин душі. Тато завжди простягав руку допомоги нужденним. Досі чую його слова: «Людям треба допомагати!». Він любив небо, жив небом, у небі й залишився навічно нашим Янголом-Охоронцем, — ділиться спогадами Ганна Оксанченко.

А ще в нього було дивовижне почуття гумору. Навіть про вибір професії Олександр Якович розповідав жартома, мовляв, пішов в авіацію по шоколадки:

— Авіація — це поклик душі. Я виріс у селі на Дніпропетровщині. Ким я тільки не мріяв бути в дитинстві: і прикордонником, і комбайнером... А потім приїхав старший за віком друг, який закінчив нашу школу і вчився в харківському льотному училищі. Привіз шоколад і сказав, що льотчикам його дають постійно. Я любив шоколад, тому й сам вступив у льотне училище.

Навчався Олександр Оксанченко в Харківському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків ім. С. І. Грицевця, закінчив його в 1989 році. Служив у бригадах тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України на різних посадах: від льотчика-інструктора до заступника командира з льотної підготовки.

Перший зліт на бойовому винищувачі

2017 рік. Миргород. Аеродром бригади тактичної авіації. На стоянці відповідно до порядку розташувалися важкі багатоцільові високоманеврові всепогодні винищувачі четвертого покоління Су-27. Чергова льотна зміна. Один за одним в небо піднімаються залізні «пташки». До одного з літаків підвищена увага з боку особового складу та командира бригади. В кабіні молодий льотчик готується до першого польоту на бойовому літаку.

Перед тим, як сісти до кабіни винищувача, молодий пілот повинен мати понад сотню годин нальоту на навчально-бойових літаках  Л-39 та Су-27УБ.

— Перший виліт — надзвичайно важливий в житті кожного льотчика. Ти вперше опиняєшся сам-на-сам із бойовим літаком, і лише від тебе, твоєї оперативності та правильності прийняття рішень під час польоту залежить успішність виконання завдань. Керманич крилатої машини повинен не лише досконало оволодіти технікою пілотування, а й навчитися правильно розподіляти увагу під час польоту, — пояснював Олександр Якович.

Льотчики пам’ятають про кожен свій виліт. Після посадки вони жваво обговорюють політ, прямуючи до класу передпольотної підготовки. Досвідчені підкорювачі небесних просторів залюбки діляться із молоддю «родзинками» льотної професії.

Наступний виліт. Перед стартом в голові кільканадцять разів прокручується виконання кожного польотного завдання. Обов’язковим ритуалом став огляд літального апарату перед польотом, який проводить льотчик, обходячи його за годинниковою стрілкою. Також це слугує привітанням бойовій машині.

— Ми готуємося безперервно. Якщо ми не літаємо, то готуємося до польоту. Несемо бойові чергування — й знову готуємося, й налаштовуємося на політ. Аби бути готовим до виконання завдань у будь-який час дня і ночі, — пояснював Олександр Оксанченко.

Підкорив світову спільноту

У 2016 році представники Повітряних Сил Збройних Сил України збираються на європейські авіаційні покази. Військові льотчики після трирічної перерви беруть участь з-поміж інших у міжнародному авіаційному показі SIAF-2016 в місті Сльяч (Словаччина). Україну представляють екіпажі двох винищувачів Су-27 на статичному та динамічному показах, а також військово-транспортний літак Ан-26.

— Удруге за історію авіашоу SIAF серед учасників присутній легендарний український військовий літак Су-27. Я щасливий, що наш головний партнер — Міністерство оборони Словацької Республіки — запросив настільки бажаних учасників. Багато знімальних груп акредитувалися спеціально на SIAF-2016 задля унікальних кадрів з пілотажу льотчика-винищувача з України, — писав у ті дні Хуберт Стокса, директор міжнародного авіаційного показу SIAF-2016.

Льотчик Повітряних Сил Збройних Сил України полковник Олександр Оксанченко здивував публіку новою програмою. До фігур вищого пілотажу додалися кілька нових та ефектні зв’язки на зразок косих петель під 90 градусів. Загалом програма була складена в такий спосіб, щоби під час виступу показати можливості винищувача та професійний рівень льотчика, не виходячи за межі візуальної видимості.

«Фірмовий» прохід літаків парою у небі Словаччини сповістив усім присутнім про прибуття українських учасників. На шоу завітали давні шанувальники українських пілотів. Свою підтримку висловили словацькі фани, які три роки до того сфотографували наш винищувач Су-27 в повітрі, а потім презентували намальовану картину полковнику Оксанченку. Саме спільнота шанувальників льотної майстерності й визначила переможця серед військових льотчиків, які пілотували впродовж двох днів. Ним став українець, який отримав з рук командувача Повітряних Сил Словацької Республіки спеціальний трофей.

З 2016 року віртуозний пілот неодноразово представляв Повітряні Сили України та перемагав на міжнародних авіаційних показах в Європі: Чехія, Румунія, Мальта, Угорщина, Польща, Словаччина, Бельгія, Велика Британія, Данія. 

Звитягу українця вшанували на британській авіабазі Fairford Royal Air Force

Літо 2017 року. Миргород. Командир авіаційного крила Королівських Військово-повітряних Сил Великої Британії підполковник Джонатан Ніксон спостерігає за виконанням українськими авіаторами демонстраційного пілотажу на бойовому літаку-винищувачі Су-27. Не приховує свого захоплення:

— Я познайомився із підготовкою українських льотчиків-пілотажників до участі в авіаційному показі на літаку Су-27. З великим задоволенням можу констатувати, що програма пілотажу відповідає нормам безпеки та є дуже захоплюючою. Переконаний, що британську публіку приємно здивує виступ українських пілотів. Окрім фантастичної пілотажної програми, в моїх спогадах про Україну залишаться неймовірно дружні люди та гостинність, яку я відчув.

Після цієї заяви поява українських літаків на авіапоказах супроводжується справжнім ажіотажем. Прибуття нашої делегації до Королівської авіаційної бази Бріз Нортон організатори авіапоказу транслюють в прямому ефірі на офіційному сайті.

— Міжнародний авіаційний показ «The Royal International Air Tattoo» — один з найпрестижніших усвіті. Свої пілотажні програми на ньому показують кращі фахівці на найновітніших та найсучасніших видах авіаційної техніки. Ми виконували віражі на повних форсажах, проходи на малій та великій швидкостях, бойові розвороти з поворотом у внутрішній бік, проходи з випущеним шасі та бочка з випущеним шасі, бойові розвороти з бочками. Англійська погода внесла свої корективи в програму польотів, але ми показали гарний результат, — коментував свій виступ Олександр Якович.

Липень 2022 року. Організатори міжнародного показу бойової авіаційної техніки «The Royal International Air Tattoo-2022», який відбувався на британській авіабазі Fairford Royal Air Force, вшановують пам’ять полковника Оксанченка. 

На згадку про Олександра Яковича та його бойову машину Су-27 британці спорудили композицію на майданчику, де колись стояв цей літак, з фото льотчика та українським прапором. Поруч із композицією авіатехніки летовища за традицією розмістили колодки, що ставилися під колеса винищувача.

Фігури вищого пілотажу впроваджував у бою

Олександр Оксанченко завжди підкреслював, що фігури вищого пілотажу — не лише ефектно сприймаються любителями авіації, а й мають «практичне застосування», адже використовуються під час повітряних боїв. З появою винищувачів четвертого покоління стали можливі фігури, які виконуються на критичних режимах польоту. Так з’явилися відомі дзвін, кобра, політ на гранично малих швидкостях та інші.

— Перевага у швидкості дозволяє льотчику-винищувачу здобути ініціативу під час бою та утримувати її, перебуваючи більшу частину часу в положенні атакуючого та припиняючи спроби противника відірватися від переслідування прямолінійним розгоном швидкості. Тому військовими льотчиками відпрацьовуються такі маневри, як віраж, граничний по тязі, бойовий розворот з поворотом у внутрішній бік, гірка з виконанням бочки на виводі, напівпетля, переворот, коса петля. Саме вони найчастіше використовуються під час бойового застосування СУ-27, — пояснював полковник Олександр Оксанченко.

Для того, щоб перешкодити противнику «впіймати» на приціл літак, військові льотчики вдаються до фігур вищого пілотажу. Так, застосувавши фігуру під назвою «кадушка», коли літак обертається навколо своєї горизонтальної осі на 360 градусів зі створенням кутів атаки та зі збереженням загального напрямку польоту, льотчик із атакованого може перетворитись на атакуючого.

За словами Олександра Яковича, ще одна відома фігура вищого пілотажу дзвін включена до програми динамічного показу на авіашоу не просто як ефектний елемент демонстраційних польотів, а й надзвичайно корисний у вирішенні бойових завдань. Вона дозволяє подолати радари засобів протиповітряної оборони, адже ніхто не очікує від бойового літака здатності «завмирати на місці». При виконанні «дзвону» літак проходить нульову швидкість після крутого набору висоти. Потім крилата машина починає падати з поворотом корпусу в той чи інший бік та круто пікірує донизу.

Останній вірш, який він знав напам’ять

Олександр Оксанченко мав різні захоплення. Звісно, військова служба займала більшу частину його життя. Але він знаходив час на свої хобі.

— В юності тато захоплювався фотографією. Він самотужки проявляв плівку та робив фотографії. В усьому шукав красу і знаходив її. А ще — на одному з місць служби висадив цілий сад. Після переїзду до Миргорода він продовжив прикрашати територію деревцями, — пригадала Ганна Оксанченко.

Донька розповідає, що ще одним захопленням тата була гра на гітарі. Й він мав дуже гарний голос.

Але найбільшим хобі у військового льотчика було рибальство. Ним він захопив чимале коло своїх побратимів. Ганна каже, що там тато почувався в гармонії із природою, поповнював свої життєві сили. Часто повертався додому з вражаючим уловом великої риби.

Із музики надавав перевагу українським гуртам «Антитіла», «Без обмежень» тощо. Полюбляв українську літературу.

— Тато дуже любив читати. Звісно, коли був час на це. На нічних чергуваннях учив напам’ять вірші українських поетів, а потім зачитував нам у родинному колі. Серед улюблених були поезії Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина» та Ліни Костенко «Крила». Вірш Василя Симоненка став останнім, який тато нам встиг прочитати. Щось містичне у цьому є, — поділилася Ганна.

Виконав свою місію до кінця

Під час однієї із промов перед курсантами Олександр Оксанченко побажав майбутнім авіаторам:

— Будьте завжди готовими захищати нашу державу, нашу Неньку-Україну. Я прошу вас з гідністю виконувати свої обов’язки. Завжди бути відданими нашому Українському народові!

Олександр Якович був переконаний у тому, що військова служба є почесною місією. І він виконав свою місію до кінця, віддавши найцінніше — власне життя.
25 лютого 2022 року без вагань вирушив у свій черговий політ, який став для нього останнім…

Свої співчуття родині висловили прихильники авіації з різних куточків світу.

Олександр Оксанченко залишив по собі учнів та побратимів. Ушановують його пам’ять і співвітчизники. На Полтавщині, у Великій Кручі, відкрили меморіальну дошку Герою України. Саме там упродовж 1989—1995 рр. уславлений пілот проходив службу у 443-му навчальному авіаційному полку Харківського вищого військового училища льотчиків імені Сергія Грицевця. Там же оздоблюється паркова зона імені Героя України Олександра Оксанченка. У Миргороді, де до останнього проходив службу Герой, колишня Багачанська вулиця  отримала його ім’я. Також одна з вулиць Кременчука була названа на його честь.

Бойові побратими мріють про те, щоб колись у небо піднявся бойовий літак з його прізвищем на борту.

Понад усе полковник Олександр Оксанченко прагнув визволення рідної України від загарбників. Він одним із перших піднявся в небо у 2014-му, коли розпочиналось збройне вторгнення рф.

Першим став на захист всіх нас під час повномасштабної російської агресії 24 лютого 2022 року.

Вічна шана та подяка за подвиг!

Із біографії Олександра Оксанченка

Народився 26 квітня 1968 року в с. Маломихайлівка Покровського району Дніпропетровської області. Після школи вступив до Харківського вищого військового авіаційного училища льотчиків ім. С. І. Грицевця і закінчив його в 1989 році. Служив у бригадах тактичної авіації Повітряних Сил ЗСУ на різних посадах: від льотчика-інструктора до заступника командира з льотної підготовки. Після складання іспитів на допуск до виконання фігур вищого пілотажу Олександр Якович неодноразово демонстрував свій льотний вишкіл, що високо оцінили і вище командування, і керівництво країни. Неодноразово представляв Повітряні Сили України та перемагав на міжнародних авіаційних показах. Переможець загальноміського відкритого рейтингу популярності «Людина року-2016» в Миргороді. У 2018 році був удостоєний звання «Почесний громадянин Миргорода».

28 лютого 2022 полковнику Оксанченку Олександру Яковичу «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» було посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Світлана БОРИСОВА, прес-офіцер 831-ї бригади тактичної авіації у 2016—2019 роках.

Фото автора.