Як розповіли в підрозділі, чоловік вирішив йти на захист своєї країни одразу, коли перша ворожа ракета вдарила по Дніпру. Тоді він відвіз родину в безпечне місце і рушив до РЦПК та СП, а звідти вже - в 25-ту Січеславську бригаду.
Колись Денис не уявляв, що доведеться розміновувати та розставляти міни. А тепер сапер відчуває радість та гордість за себе і своїх побратимів коли бачить, як ворог підривається, а наші хлопці навпаки - йдуть у наступ безпечними ділянками місцевості.
«Сапери завжди йдуть попереду усіх та не мають права на помилку. Це складно. Треба постійно бути уважним, зібраним, з холодним розумом і твердою рукою. Ти йдеш виконувати завдання, концентруєшся тільки на своїй роботі. Здебільшого доводиться встановлювати міни під ворожим вогнем, коли над головою чути свист куль та шелест мінометів. Але це не зупиняє, головне - виконати завдання», - розповідає Денис.
Підкреслює, що всі дії саперів пов'язані з надзвичайним ризиком - адже треба не тільки дотягнути небезпечні «сюрпризи» до визначеного місця, а й зробити це потайки. А одного разу хлопцям вдалося під самісіньким носом у окупантів не тільки виконати свою роботу, а й розкрити ворожу пастку.
«Коли встановлювали мінно-вибухові загородження, довелося тихо повзти чималу відстань. Добравшись до місця, почали працювати, як раптом почули шум з лісосмуги, що була поруч. Якось одразу здогадалися, що там є ворог. Доробивши свою справу, ми так само тихо відповзли до своїх та повідомили про підозрілі звуки, надали координати. Виявилося, що там зробив засідку ворожий кулеметний розрахунок. Щойно наші хлопці добре «відпрацювали» по них, як на дорогу вискочили інші загарбники, намагаючись врятуватися від вогню... але тут їх зустріли наші «сюрпризи», - згадує сапер.
Денис упевнений, що наша перемога не за горами, бо українські захисники сильні духом. Вони - нащадки вільних козаків, а козацькому роду немає переводу.
Дніпропетровська область.
Фото 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.
