Для всього цього господарства подружжя, мешкаючи в передмісті Кременчука, придбало обійстя в Попівці Онуфріївської громади. Ветеринар за освітою (закінчив Полтавську аграрну академію) Олександр отримував задоволення від своєї справи, мріяв її розвивати. На 2022 рік, наприклад, мав задум придбати кілька породистих високоудійних корів. Але 24 лютого все змінило. Сьогодні чоловік уже кілька місяців перебуває за сотні кілометрів від рідного дому - на фронті захищає від окупанта рідну державу, свою родину. А про його нещодавнє заняття нині нагадує лише красномовний позивний - "Фермер".

Рішення йти на фронт Олександр Антошкін прийняв з перших днів повномасштабної війни. Щодо мобілізації неодноразово звертався в Онуфріївський центр комплектування та соціальної підтримки.

"Після служби в армії я демобілізувався з військовою спеціальністю - кінолог, - розповідає Олександр. - А більш затребуваними на той час були танкісти, артилеристи, зв'язківці".

Тож чоловік вступив у лави добровольчого формування "Онуфріївська варта", але продовжував нагадувати про себе у військкоматі. У квітні він таки отримав повістку. А вже 23 травня чоловік покинув домівку, родину, змінивши мирну професію на військову. Це рішення Олександра принесло багато переживань сім'ї. Крім того, дружині Людмилі довелось узяти на себе всю ношу господарювання.

Військовослужбовець Олександр Антошкін пройшов навчання і був направлений на південний напрямок фронту. Нині разом із ним воюють за українську державу і земляки з Онуфріївки та Павлиша.

На запитання, що стало найважчим у переході від мирної до військової професії, Олександр зазначає: "Потрібно було в дуже короткий термін перелаштуватись на абсолютно інший режим життя, коли воно може обірватись будь-якої миті. На фронті дуже болісно відчуваєш і розлуку із сім'єю. Додається також постійне напруження, інший побут... Але мотивація - викинути окупанта з нашої країни - додає сил". Укріплює психологічно та емоційно і перегляд родинних фото в телефоні - старих, і тих, які надсилає дружина з "мирного життя". Особливо чоловік сумує за синами.

Розповідаючи про свої військові будні, Олександр каже, що його підрозділ уже повністю забезпечено якісним зимовим спорядженням. "У нас є все - від сучасної зброї до харчування, - підкреслює боєць. - А найближчим часом ми проходитимемо навчання для ефективного використання нового озброєння".

А після нього, сподівається військовий, йому вдасться побувати вдома в короткій відпустці. Розповідає, що нині домочадців у нього побільшало - наприкінці вересня евакуювались з Херсонської області батьки дружини. Тож у неї тепер є велика підтримка і допомога в догляді за худобою, пасікою. Олександр зізнається - усе це господарство йому не раз снилося в короткі години перепочинку, і він мріє, що невдовзі, після Перемоги України над ненависним окупантом, ці сни стануть дійсністю.

Фото надано автором.