У королеви полів і перспективи королівські

Як відомо, пробитися за кордон із зерновими нелегко — конкуренція. До країн Північної Африки і Близького Сходу відвантаження скорочуються. Зате серед покупців нашої кукурудзи — країни об’єднаної Європи, яким бракує вирощеного в себе для внутрішнього споживання. Цим пояснюється підвищений інтерес з боку ЄС до королеви полів з України. Як повідомила експерт «УкрАгроКонсалта» Єлизавета Малишко, динаміка експорту до Євросоюзу цієї зернової культури і у тоннах, і у частках від загального українського кукурудзяного експорту зростає. На її думку, вигідна для нас ситуація, коли об’єднана Європа не стягує з української кукурудзи мито, як це було раніше, десь до 2007 року, збережеться й після зближення з Євросоюзом, який сам не зацікавлений зводити перед затребуваним тваринництвом фуражем експортний бар’єр.

Оптимістичними є і прогнози щодо площ, які аграрії відведуть під королеву полів наступного року. І річ тут не лише в експортній перспективі.

— Якби нинішньої осені озимі посіяли сповна, та вони ще й добре перезимували, то площі під кукурудзою в 2014 році істотно скоротилися б. А з урахуванням недосіву 400 тисяч гектарів озимих, у кукурудзи є шанс. Але якими саме будуть площі під кукурудзою — поки що сказати важко, оскільки це значною мірою залежить від загибелі озимих, — окреслює перспективи для королеви полів Єлизавета Малишко.

Важко експертам поки що визначитися в кількісному плані й з нинішнім зерновим урожаєм (чимало кукурудзи усе ще в полі, а не в коморі). Згідно із прогнозом Мінагропроду, у нинішньому сезоні зберуть майже 60 мільйонів тонн. Зокрема, 22,2 мільйона тонн пшениці, 7,5 мільйона ячменю і близько 30 мільйонів тонн кукурудзи. Оцінки «УкрАгроКонсалта» дещо нижчі від офіційних — вал становитиме 56 мільйонів тонн.

Станом на 19 листопада кукурудзу зібрано з понад 86 відсотків площ. При цьому відзначається досить висока врожайність — 62 центнери з гектара (у 2012 році — 45,9 ц/га). Отже, після доробки середня врожайність дещо перевищить 55 ц/га. Хоча через високий рівень вологості зерна втрати під час доробки можуть сягнути 10 відсотків, що спричинить додаткові витрати.

До того ж частину кукурудзи збиратимуть узимку, що призведе до втрат через полягання рослин, відламування качанів, осипання зерна. Також очікується погіршення його якості (проростання в качанах, ураження шкідниками і хворобами).

Нинішній успіх кукурудзи аж ніяк не випадковий. По-перше, зазначають аналітики, вітчизняні сільгоспвиробники почали рахувати свої прибутки і концентруватися на вирощуванні тих зернових, які приносять максимальну вигоду. Урожайність кукурудзи в багатьох господарствах на 50—60 відсотків вища, ніж пшениці, за практично таких самих витратах у розрахунку на гектар. До того ж кукурудза по сівозміні менш примхлива. По-друге, попит на неї у світі стабільно високий, і щороку неухильно зростає. Таку тенденцію спричинено і збільшенням споживання м’яса, головним чином — у Китаї (кукурудзу в Піднебесній купують насамперед для худоби і птиці), і виробництвом біоетанолу. Звідси чимала фінансова вигода, яку дає експорт кукурудзи за кордон. По-третє, вирощування пшениці несе для наших аграріїв певні ризики, оскільки уряд не раз запроваджував мораторій на її експорт, або встановлював усілякі квоти. До того ж влада намагається втримувати ціни на продовольче зерно (пшениця — борошно — хліб, який є соціально значимим продуктом). Кукурудза в цьому плані менш «політизована».