Проте в американському Інституті вивчення війни, як і раніше, вважають малоймовірним наземне вторгнення лукашенківського війська в Україну.

В ISW нагадують, що у цій «перевірці» беруть участь білоруські підрозділи, які дислоковані на полігонах по всій білорусі. Вони виконують інженерні завдання та відпрацьовують форсування річок Німан та Березіна, які протікають на відстані понад 170 км та 70 км від білорусько-українського кордону відповідно. А їхньому просуванню з місця «навчань» перешкоджатимуть болота українського Полісся та річкова система Прип’яті на півночі України й півдні білорусі.

Генштаб ЗСУ підтвердив: ситуація на півночі України поблизу білорусі істотно не змінилася й українські військові не виявили російських сил, які сформували б ударні групи для атаки з території бр. Державна прикордонна служба України запевняє, що ситуація на кордоні перебуває під контролем.

Наступ з білорусі може бути цілком вірогідним останнім «кидком мангуста», вважає Віктор Кевлюк, аналітик Центру оборонних стратегій. 3 грудня під соусом «обговорення питань військового та військово-технічного співробітництва» до рб прибув міністр оборони рф. За підсумками візиту навіть були підписані поправки до угоди про спільне забезпечення регіональної безпеки у військовій сфері. Тепер майданчик «білорусь» остаточно позначений стрічкою з написом «спільне російсько-білоруське угруповання військ».

Тим часом на полігони «Обуз-Лесновский», «Лепельский», «Лосвидо», «Осиповичский» прибувають «частково мобілізовані» — 4 830 осіб. Сам цей факт свідчить про те, що російські об’єкти навчально-матеріальної бази не спроможні переварити 300 000 призваних із запасу «партизанів», тому і залучена аналогічна білоруська НМБ, що дозволяє хоч якось готувати цей контингент.

Поміж тим з українського боку відбуваються системні заходи з нарощування обороноздатності на північному напрямку. Якщо агресор посуне, цього разу його чекають мінні поля, укріплення, нафаршировані вогневими засобами, щільна система ППО, артилерія та підготовлені бійці Сил оборони.

До того експерт аналізує внутрішні російські конфлікти між елітами, спецслужбами та військовими, пов’язані з провалом «спецоперації», призначенням цапа-відбувайла тощо. І робить висновок: якщо російські генерали хочуть вижити, то вони мають створити умови для повалення путінського режиму. А зробити це можливо шляхом фізичної утилізації величезної кількості мобілізованих, мотивованих «долгом перед Родіной». Отож потрібен широкомасштабний наступ, наприклад, з білорусі: збігаються всі інтереси всіх російських еліт — «взяти Київ за три дні», «позбутися сотень тисяч непотрібних чмобіків», «утилізувати ПВК та кадирівців»...