Ще дві обласні ради - Житомирська та Кіровоградська зареєстрували проект рішення про необхідність заборони діяльності релігійних організацій УПЦ московського патріархату, що давно перетворилися на інструмент російської агресії, а в ході війни рф проти України стали безпосередніми учасниками військових злочинів і геноциду українців. Дещо раніше із зверненнями щодо заборони філій РПЦ в Україні до Верховної Ради, Кабінету міністрів та РНБО звернулися Львівська, Волинська, Хмельницька, Рівненська облради. 2 грудня Президент Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО про санкції щодо афільованих з центрами впливу у росії релігійних організацій. 5 грудня на сайті Президента України зареєстрована петиція про визначення як невідкладного закону про унеможливлення діяльності в Україні РПЦ та підлеглих їй структур.

За вісім років московсько-української війни зібрані численні докази сприяння УПЦ МП окупантам у захопленні українських міст і сіл, участі у розвідувальній роботі на ворога, депортації наших громадян до росії та інших злочинах. У відповідності до кремлівських методичок, представники УПЦ МП заперечують право України на власну державу та виправдовують агресію росії. У листопаді очільнику однієї з єпархій на Вінниччині правоохоронці повідомили про розпалювання релігійної ворожнечі. Архієрей у своїй публікації на вебсайті з російським доменом заперечував самостійність Православної Церкви України, її священників називав «самосвятами-розкольниками», а Україну - малоросією. Автор переконував, що територію нашої країни захопив Вселенський патріархат, а єдиною істинною церквою є «московський патріарха», який і має панувати у світовому православ'ї. І таких служителів «русского міра» в УПЦ чимало.

Службою безпеки України при проведенні контррозвідувальних заходів у Києво-Печерській лаврі, приміщеннях Івано-Франківської єпархії та на інших об'єктах УПЦ МП Тернопільщини, Полтавщини, Закарпаття, Херсонщини, Черкащини, Волині виявлена велика кількість антиукраїнських агітаційно-пропагандистських матеріалів про царя-батюшку, «трієдіний народ», «пробуждєніє матушкі Русі», книжки ксенофобського характеру «для тех, кто любит россію», шеврони незаконних збройних формувань, символіка «вєлікого войска Донского», нагороди й відзнаки російської федерації, «перепустки федеральних радників рф», прапор «Новоросії». Наразі триває перевірка осіб з паспортами і військовими квитками СРСР, з паспортами України, що містять ознаками підробки. В результаті слідчих дій знайдено документи, які підтверджують наявність російського громадянства у керівництва єпархіальних структур. Не обійшлося і без секс-скандалів - під час безпекових заходів правоохоронці підняли з ліжка секретаря Чернівецької єпархії УПЦ МП архімандрита Нікіту з неповнолітнім хлопцем-хористом, а у єпархіальному управлінні Буковини виявлено ноутбук з дитячою порнографією, знятою на відеокамеру. Речові докази, що є підставами для відкриття кримінальних проваджень, відправлені на відповідні експертизи.

Релігійна організація чи політична структура?

Питання протидії підривній діяльності російських спецслужб у релігійному середовищі України та роль УПЦ МП у розпалюванні війни експерти та релігієзнавці обговорили під час «круглого столу», що відбувся у Києві. У ньому взяли участь директор Інституту зовнішньополітичних досліджень Григорій Перепелиця, провідний науковий співробітник відділу гуманітарної політики та розвитку громадянського суспільства Національного інституту стратегічних досліджень, доктор філософії Сергій Здіорук, народний депутат України, кандидат політичних наук Ростислав Павленко, виконавчий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Петро Бурковський, завідувач відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. Сковороди НАНУ, доктор філософських наук Олександр Саган.

Григорій Перепелиця: «Росія вже 20 років проводить проти України, її незалежності гібридну війну, спрямовану на знищення країни як держави, захоплення її території і так звану денацифікацію, тобто знищення українців як нації. Спрут діє легально і ефективно. Це московський патріархат. Про його підривну діяльність, особливо в умовах війни, відомо давно. Російські церкви використовували в якості схронів для зброї, як це було, зокрема, у Слов'янську. 25 лютого, на другий день повномасштабного вторгнення, біля Гостомеля був затриманий протоієрей російської православної церкви Михайло Павлущенко, який допомагав російській армії. 16 березня у Києві затримали священика УПЦ МП Онуфрія, який співпрацював з російськими спецслужбами, передавав їм інформацію про блок-пости та об'єкти критичної інфраструктури. На Дніпропетровщині та Кіровоградщині правоохоронці викрили священників, які закликали вірян підтримувати окупаційні війська. На окупованих територіях священики МП освячують зброю, яка вбиває нас, різні заходи окупантів».

Сергій Здіорук: «Релігійний і етнічний чинник є фундаментом національної ідентичності народів, а тому не дивлячись на те, що ми живемо у високотехнологічний вік, релігія посідає особливе місце в суспільних і політичних процесах. Для росії, яка як той спрут вчепилася в Україну, дуже важлива діяльність московської церкви в Україні. Це дає їй можливість ламати єдність української нації, культивувати сепаратистські настрої, дискредитувати українську владу. Московський патріархат завжди працював на злам української держави і нації. Це величезна потуга - у нас понад 37 тисяч релігійних громад, із них понад 12 тисяч МП. Тобто щоденно десятки тисяч кваліфікованих, підготовлених ідеологів професіоналів, які налаштовані на руйнацію нації і держави, працюють з нашими громадами.

У 2018 році Православна Церква України отримала Томос. Це не пересічна, це фундаментальна подія, засаднича. Вперше ми хотіли отримати Томос ще на початку 20 ст., але тоді російська імперія цьому завадила. Тепер ми маємо православну церкву, яка є в диптиху церков і є повноправним суб'єктом міжнародних релігійних відносин. Це той стрижень на якому має будуватися релігійна політика в Україні. УПЦ МП останніми місяцями після відкритого воєнного вторгнення росії здійснила низку заходів як маскувального характеру, так і контрнаступального. Що я маю на увазі? Два синоди, які відбулися 12 і 27-го травня. Незважаючи на те, що на цих церковних заходах було здійснено певні спроби завуалювати свою колабораціоністську діяльність, в УПЦ все ж не втрималися і прямим текстом заявили, що ніби «діяльність української влади і діяльність православної церкви України стала одним із приводів військового вторгнення в Україну». Вдумайтеся! Українська влада робить колосальні зусилля, залучаючи міжнародний контекст, приймає екстраординарні рішення, а у нас на київських пагорбах, у серці столиці проводиться синод гілки московської церкви, яка заявляє, що київська влада і київська церква є виною вторгнення!

Якщо відкриємо статут російської церкви, там у розділі 10 чорним по білому написано, що так звана УПЦ є невіддільною частиною московського патріархату. Я свідомо кажу «так звана», тому що після 11 жовтня 2018 р., після того як Вселенський патріарх і Синод Вселенської церкви прийняли рішення про скасування листа про тимчасове підпорядкування Київської митрополії московському патріархатові, саме до цієї групи священників і єпископів я ставлю слово «так звана церква». На момент коли відбувся Об'єднавчий собор і утворилася ПЦУ історія московського патріархату в Україні з точки зору канонічного права закінчена.

Вселенський патріарх не раз писав, у тому числі персонально митрополиту Онуфрію, що після Об'єднавчого собору він більше не має права носити титул митрополита Київського і всієї України. На території України повночинною церквою є ПЦУ. Водночас є світське законодавство, і з точки зору законів України, як демократичної держави, у нас діє ця структура під назвою «Українська православна церква».

Українські юристи, зокрема із Центру Разумкова, кваліфіковано обґрунтували легітимність і правочинність юридичної заборони такої організації як московський патріархат в Україні. Твердо пам'ятаючи, що для нацбезпеки України загрозу несуть релігійні організації, керівні центри яких знаходяться у москві, нам потрібно, використовуючи наше законодавство, зробити все, щоб цей системний механізм розквіту так званого «русского міра» в Україні був елімінований.

Міністерство юстиції та Офіс генерального прокурора мусять забезпечити виконання законів від 20 грудня 2018 року «Про внесення змін до статті 12 «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій та закону № 2673 від 17 січня 2019 року «Про внесення змін до деяких законів щодо підлеглості релігійних організацій».

Ростислав Павленко: «Законами України було встановлено необхідність для УПЦ МП визначити свою приналежність до російської православної церкви у будь який зручний спосіб. Хоч би з міркувань чесності перед своїми прихожанами була необхідність це зробити. Нині у суспільній свідомості відбулися чи радше завершилися, остаточно оформилися підходи до різних церков. За опитуваннями, які проводяться від березня Київським міжнародним інститутом соціології, іншими поважними структурами, ми бачимо, що лише 4 % опитаних відносять себе до УПЦ МП, більшість, хто вважає себе православними, відносять себе до ПЦУ.

Якщо говорити з точки зору національної безпеки, міжнародних відносин, власне спокою, миру і єдності в суспільстві, то держава має і зобов'язана оцінювати дії церков, релігійних організацій з точки зору чи це сприяє єдності, миру, посиленню у відбитті російської агресії чи ні. Ми бачимо, що УПЦ продовжує знаходитися в розколі з Вселенським православ'ям, продовжує уникати спілкування з церквами, які визнали ПЦУ. Вона продовжує висувати заздалегідь неприйнятні вимоги щодо так званого діалогу з ПЦУ, хоча з іншого боку звучить пропозиція про діалог без попередніх умов.

У Верховній Раді є кілька законопроектів, які були спрямовані на пряму заборону МП. Вони зараз кажуть, а ми не МП. Ви, мовляв, можете прийняти будь які закони, але це не про нас. Шукайте церкву, яка з'єднана з москвою, або доводьте довго і важко в судах що це про нас.

Необхідно на законодавчому рівні посилити відповідальність за дії на шкоду інтересам України. У березні було ухвалено закони, які дозволяють це робити. Це закон про боротьбу з колаборацією та закон про боротьбу з поширенням меседжів ворога, і всі ці закони мають виконуватися».

Петро Борковський: «У 2018 році, коли йшла мова про надання Україні Томосу і йшли переговори між різними православними церквами, які хотіли стати основою для автокефальної помісної української Церкви російська федерація через своїх агентів впливу, в тому числі й через УПЦ МП, почала говорити, що на Україну чекають релігійні війни. Стало цікаво наскільки взагалі роль чи чинник належності до тої чи іншої конфесії впливає на здатність чи нездатність людини критично сприймати реальність, відрізняти пропаганду, фейки від фактів. У листопаді 2020 року разом з Київським міжнародним інститутом соціології було зроблено експеримент у 9 південних та східних регіонах України. Було проведено велике дослідження, яке показало, що існує статистично значуща залежність між конфесійною належністю людини, між тим, у яку вона церкву ходить, до якої церкви відноситься як вірянин і тим, як сприймає чи не сприймає різні меседжі російської пропаганди. Більше того, ми побачили, що чинник належності до певної конфесії є сильнішим у прийнятті людиною рішення про довіру до того чи іншого твердження, ніж чинник рідної мови. Тобто, не так важливо яку мову ви вважає рідною, не так важливою якою мовою розмовляєте, українською чи російською - більш важливим, більш впливовим на вашу свідомість є чинник належності до тої чи іншої церкви.

У листопаді 2020 р. респондентам було запропоновано на вибір цілу низку питань щодо російської пропаганди. Виявилося, що 57 % опитаних у південних і східних областях вважали, що Україна веде політику утисків російської мови. Наступне - вплив чинника УПЦ МП на ставлення респондентів до Революції Гідності. 73 % вірян у південних і східних областях (це уже 6 років іде війна на Донбасі, уже рік при владі інший президент), вважали, що події на Майдані - незаконний державний переворот. Хто першим сказав, що це державний переворот? Володимир Путін, це його слова. Навіть серед російськомовних менше, хто так вважає, більше серед прихожан МП. Наступна теза про ставлення до декомунізації. Радянський режим проводив політику войовничого атеїзму, НКВД, МГБ, КДБ контролювали православну церкву. Але майже 60 % вірян УПЦ у південних і східних областях вважають, що декомунізація спрямована на переписування історії і заперечення досягнень СРСР. Віруючі вважали, що насправді комунізм це було добре. Цю тезу зараз проводять священики, ієрархи РПЦ в Україні і в росії.

Ставлення до добровольців, ветеранів. 41 % опитаних вважає, що вони йшли воювати заради вигоди, особистої користі. Це теза, яку росія проводить з 2015 року через своїх агентів впливу. Кажуть, що на Донбасі іде громадянська війна, а всі, хто воюють на боці України, воюють за гроші. Це була дуже поширена теза у Донецькій, Луганській областях і саме серед вірян УПЦ МП.

Відтворення меседжів російської пропаганди, путіна, які проводяться ФСБ і ГРУ у своїх інформаційних, психологічних операціях в Україні чітко відбиваються у громадській думці. Якщо ти вірянин УПЦ, з дуже великою імовірністю потрапиш під структурний ідеологічний влив сусідньої держави, вплив руйнівний, який позбавляє тебе віри у свою державу, навіює недовіру до державних інституцій, державного суверенітету і відповідно демобілізує у випадку кризи.

А тепер до нинішньої ситуації. Ми проводили дослідження у містах Миколаїв (серпень, вересень ц. р.) і Запоріжжя (липень, серпень) та по Україні. Як у цих містах люди бачать роль УПЦ МП? Це великі міста, у Запоріжжі, наприклад, проживає половина виборців, у Миколаєві до 40 % людей, що мають право голосу - у політичному плані це найбільш важливі центри в цих регіонах. Запоріжжя час від часу зазнавало обстрілів, а Миколаїв щоденно. Тенденція така - чим більше росія вчиняє злочинів, тим жорсткішою стає позиція громадян стосовно УПЦ, цього інституту тіньового впливу в Україні. У Миколаєві більшість громадян, майже 56 %, вважають, що МП є інструментом сприяння агресії росії. У Запоріжжі таких 49 відсотків. Це цифра фантастична. У Запоріжжі відбувся злам, в Україні відбувся злам. Російська церква втрачає свій вплив. Всі вже зрозуміли, що за російською церквою - російська агресія.

УПЦ МП політично заангажована, є провідником наративів російської агресії , російської політики, іншими словами російського фашизму, як ненависницької ідеології і формує вороже ставлення до України, української державності й культури, формуючи при цьому тло для російської агресії».

Олександр Саган: «Ситуація із антиукраїнською налаштованістю єпископату не завжди була такою, на початку 90-х вони ще читали канони, 34 апостольське правило. 1 -3 листопада 1990 року єпископи і клірики зібралися на помісний собор. Вони підписали звернення про автокефалію, у тому числі підписав і Онуфрій. Влада тоді повністю проігнорували це питання, пустила на самоплив. Тоді ж активізувався російський фактор у церкві. ФСБ та інші спецслужби росії зуміли поставити свою роботу в православному церковному середовищі. До того ж Президент Кучма виношував ідею розбудувати помісну церкву на базі УПЦ МП і цій церкві був включений режим повного сприяння. Для прикладу, в Чернігівській області у 1993-1995 рр. соціологія давала приблизно однаку кількість прихильників УПЦ КП і УПЦ МП. В той же час МП було передано 152 культових об'єкти, УПЦ КП - 12, з них 4 церкви і 8 пристосованих приміщень. Московській церкві передавалися величезні монастирські комплекси.

Щодо назви. До грудня 2007 року УПЦ МП спокійно була церквою московського патріархату. Це була офіційна її назва і нікого це не обурювало, а сьогодні вони ходять і кажуть - ми не мп і не смійте нас так називати. У квітні-травні 2007 року приїхали московські соціологи, провели заміри і з'ясували, що коли вживається додаток «мп» то рівень підтримки церкви падає на 5-7 відсотків у всіх регіонах. Тому вони зробили пропозицію щодо «мп», яка в грудні була реалізована. Фактично це був перший етап соціальної мімікрії.

УПЦ МП ніколи не була і не є самостійною структурою, це складова московського патріархату, яка від грудня 2017 року втратила будь які ознаки самостійності і незалежності в управлінні, що прописано у грамоті Алєксія II, поданій ще в 90-му році. У новому статуті Московської патріархії у розділі 10 чітко вказано, що може робити УПЦ МП. Її повноваження були в деяких сферах майже повністю ліквідовані. Якщо раніше, в часи Сабодана, УПЦ могла створювати чи ліквідовувати єпархії, призначати єпископів, то зараз це все можливе через благословення московського центру. І той факт, що кілька єпархій конфісковано Кирилом (ідеться про три єпархії в Криму і Ровенську єпархію в Луганській області), які напряму сьогодні підпорядкувалися Кирилу, ні Онуфрій, ні очолювана ним Київська митрополія жодного слова з цього приводу не сказали. А вони і не можуть нічого сказати, бо у них немає жодних повноважень.

Щодо собору 27 травня цього року. Це була бутафорія, спрямована виключно на одне - зупинити масовий перехід громад з московського патріархату до ПЦУ.

УПЦ МП була і залишається важливою тезою російської пропагандистської машини, як канал ідеологічного впливу не тільки на вірян цієї церкви, а загалом на населення України. Через церкву проходили ідеологічні структури «славянского єдинства», «триєдиной Русі» згідно з якими Україна не є самостійною державою, а її майбутнє може бути тільки в єдності з московією. Зараз спостерігаємо розвиток цих ідеологій - це православна єресь, царебожіє, коли Микола II проголошений святим, а українці винні і повинні каятися за його вбивство, а також нав'язування українцям вини за голодомор, формування громадської думки про те, що війна на сході вісім років була братовбивчою.

Саме московська патріархія на чолі з Кирилом стали розробниками ідеї «русского міра» і сьогодні ця доктрина взята путіним на озброєння в масштабах усієї країни. Це є православна єресь. У березні-квітні 2022 року півтори тисячі визначних богословів усього світу підписали документ, який визначає, що з релігійної і православної точки зору це є єресь. Кирило як патріарх продовжує продукувати єресі, з'явилася нова єресь про відкупну жертву. Він говорить про те, що хто піде воювати в Україну і загине, тому відпустяться усі гріхи, які б не були. Це перевертає з ніг на голову усю православну доктрину.

В росії недавно поміняли загарбницьку доктрину - тепер вони звільнять Україну від сатанізму. Це не просто так, це нова версія ідеї, яка розробляється Дугіним. Зміст у тому, що Росія останній оплот світу від диявола, росія рятує світ від бездуховності і сатанинського розгулу Заходу. В це вкладаються гроші. Згідно цього проекту, в кожному західному місті, де більше 100 тисяч населення, повинна бути російська церква, фактично російська резидентура. Москва вкладає величезні кошти в розбудову таких центрів на кшталт паризького, де прямо в центрі міста, біля МЗС, побудований великий православний духовний центр, в який вони влили щонайменше 150 мільйонів євро і вливають величезні кошти фактично в кожній європейській країні. Продовжується політика насаджування православ'я, а в той же час використання цієї мережі як агентурної.

Москва вкладає величезні кошти в українських священників, яких спонукають не переходити із своїми громадами в ПЦЦ. Майже 20 відсотків громад, які перейшли, вони перейшли зі своїми священиками. Уже сьогодні відбувається перекидання українських священників на захід для роботи з українськими біженцями. Є навіть звернення Світового Конгресу Українців, у якому йдеться про те, що серед біженців йде масовий збір персональних даних, агентурна робота і вербовка українців й інших православних віруючих.

Що можемо зробити? Борючись із «русскім міром», ми не повинні самі ставати «русскім міром» і уподібнюватися йому, проте влада повинна реагувати і ця реакція повинна бути жорсткою, але в межах чинного законодавства. Ми повинні зрозуміти, що багато людей, які ходять в храми УПЦ МП в певній інформаційно-емоційній бульбашці, яка сформована МП і ми повинні вести ідеологічну роботу. Маємо показувати роль і значення МП в розпалюванні цієї війни, тому що значна доля відповідальності за цю війну лежить саме на московській патріархії в Україні».