Вікторія Яришко прийшла до обласної організації Червоного Хреста задовго до російської окупації регіону. Маючи двох дітей шкільного віку (сина й доньку) вона не покинула рідного міста попри небезпеку, й продовжувала допомагати нужденним. Робила це й після звільнення – комплектувала й видавала продовольчі пайки, готувала гарячу їжу для тих, хто сам куховарити не міг, або не мав з чого. Сподівалася, що принаймні Червоний Хрест окупанти з лівого берега Дніпра не обстрілюватимуть: адже його охороняють міжнародні правові норми. Але загарбники гатять по Херсону навмання і не зважають, куди потрапляють їх снаряди та міни – у школу, лікарню, житловий квартал чи пункт роздачі «гуманітарки». Тож зрадницький осколок із «Граду» влучив і в 39-річну жінку, завдавши їй смертельного поранення.
Це вже третя волонтерка Червоного Хреста, котра загибла на Херсонщині з початку рашистського наступу. І ще десятки тих, хто намагався допомогти земляках будь-чим – їжею, теплим одягом, наданням даху над головою, побували у окупантських катівнях. Адже безкорислива допомога ближньому «асвабадітєлям» завжди здавалася чимось підозрілим, на кшталт чи то підривної роботи, чи то співробітництва з СБУ…
Херсон.
