Під гуркіт близької канонади (окупанти з лівого берега Дніпра гатять і гатять по визволеному Херсону) за селищем Чорнобаївка розмірено-дзвінко клацає секатор. Знаному виноробу й засновнику фермерського господарства «Курінь» із 30-річною історією Миколі Халупенку (на знімку) ніколи до вибухів дослухатися: обстріли — не обстріли, а робота не чекає. Він неподалік легендарної тепер Чорнобаївки власноруч проводить обрізку плантації молодого винограду, яка дивом уціліла в самісінькому вирі війни. За рік Микола Володимирович сподівається отримати з нього тонн двадцять елітного вина. І якого! «Каберне Совіньон», «Піно Грі»!

— Плантація в кілька гектарів лози — це чимало, і клопоту з обрізкою багато. Але то ніщо порівняно з минулим літом. Тоді йшли дощі, міжряддя густо заростало бур’яном. А сапали його, обливаючись потом, ми втрьох — я та ще двоє селян. І за цим нехитрим дійством насторожено спостерігав цілий натовп нероб-окупантів з автоматами: аби ми, бува, не підклали під виноград міну, — сумно усміхається фермер-винороб.

Від сімейної винарні Миколи Халупенка мало що залишилося. Ще в перші дні окупації до льоху заскочила банда озброєних орків. І давай гатити з автоматів та пістолетів по бочках. З діжок цвіркало густо-червоне, наче кров, вино, а окупанти, як вампіри, п’явками присмоктувалися до отворів. Та й пили, пили, пили, вирячивши очі, наче не в себе. Принагідно увесь порожній посуд заповнювали. Звісно, перепилися — і винороб цим скористався: забрав і сховав десь третину порожніх бочок та ще й деяке технологічне обладнання врятував. Хоча винарня сильно постраждала від пожежі («Голос України» ще навесні про це писав), дещо таки залишилося. Тож напоєні сонцем винні ягоди й надалі перетворюватимуться на терпкувато-солодке молоде вино з таврійських степів.

І херсонці зможуть ним насолодитися, як раніше: адже зала винарні на Центральному ринку обласного центру вціліла. Звісно, нині людям не до випивки — у повсякчас обстрілюваному рашистами місті оголосили «сухий закон». Та всі війни рано чи пізно закінчуються. Тоді в багатостраждальний  Херсон знову повернеться мир. А в ньому знову буде місце для всього — для звичайних людських радощів, і для сумних хвилин. І як тоді не продегустувати того хмільного трунку, який звеселяє серця? Розглядаючи дату на етикетці, завзяті гурмани в майбутньому, либонь, зітхатимуть: «2022-й? Страшний був рік!».

Херсонська область.

Фото з архіву Миколи Халупенка.