Нам пророкували, що Україна впаде ще до кінця того місяця, найкоротшого в календарі. Але лютий так і не закінчився — ні 28-го числа, ні пізніше. Він, на подив усьому світові, тривав і далі. Його зупинили наші солдати. Отож, у певному сенсі, сьогодні — не 31-ше грудня, а 311 лютого 2022 року.
Завтра — перший день нового року. День, до якого ми звично додаватимемо попередні 311 днів, кожен з яких вимагав надлюдських зусиль армії й народу.
Сьогоднішня газета присвячена тим, хто не зламався в самому пеклі й завдяки кому Україна встояла. Хоч, звісно, жодна газета не вмістить всього драматизму й героїзму пережитих днів.
Друже читачу! Вітаємо тебе з новим 2023-м. Нехай він стане роком нашої Перемоги. Промовимо це слово серйозно і тихо — як промовляють слово «мамо» або фразу «Я тебе кохаю».
Тихо — щоб не потривожити вічний сон тих, хто поліг на землях Київщини й Чернігівщини, Слобожанщини й Донбасу, в степах Таврії.
Тихо — але так, щоб почули всі наші: хто в окопах і хто ще в окупації, хто пропав безвісти чи опинився у ворожому полоні.
Тихо — як тиха вода в глибині наших криниць, як лелеки над покрівлями наших хат, як наші соняшникові поля без вітру.
Тихо — як тоді, коли закінчиться оцей наш довгий лютий місяць.
Віримо, що так буде.
