Охтирка перетворилась на фортецю

Володимир ЧЕРНОВ

31 грудня 2022 568

Рік, що ось-ось мине, для Охтирки на Сумщині став одним із найдраматичніших за всю майже 400-літню історію козацького міста.

Міський голова Охтирки Павло Кузьменко.

Фото зі сторінки голови Сумської ОВА Дмитра Живицького у Фейсбуці.

Водночас пережито стільки миттєвостей звитяги і слави, що цього плацдарму має вистачити на кілька майбутніх успішних століть. 24 березня 2022 року Президент Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння Охтирці звання міста-героя України. Разом із нею такого визнання удостоєно лише чотири міста в державі.

За двадцять днів скинули тридцять авіабомб

Загарбники впродовж місяця обстрілювали Охтирку з важкої артилерії, а за двадцять днів бомбардування літаками скинули на неї тридцять авіабомб. Обстріли тривали ще довго і після визволення: зокрема, 17 травня внаслідок авіаудару в місті було зруйновано чотири цивільні об’єкти, серед них — дитячий навчальний заклад. Загинули десятки військових і понад тридцять цивільних жителів міста — наймолодшій із жертв рашофашистів виповнилося лише сім років. Пошкоджено або повністю знищено сотні житлових будинків, приміщення дитсадка, залізничного вокзалу, торгового центру, міськради і багато-багато інших. Коли авіаудар ворога вщент зруйнував міську ТЕЦ, на вулиці стояли неабиякі морози: 12 березня термометри в Охтирці показували -15 градусів. Знадобиться багато місяців, аби частково відновити в місті централізоване теплопостачання. Чимало приватних житлових будинків за фінансової підтримки громади перевели на індивідуальне опалення. Попри відчайдушні намагання загарбників їм так і не вдалося увійти до міста. Охтирка перетворилась на фортецю, котра заблокувала ворогу шляхи на Харків і Полтаву. Від Полтави війська окупантів через Миргород і Гадяч посунули б на Київ, але завдяки героїчному спротиву охтирчан оборонці столиці одержали додаткові можливості, щоб підготуватись до гідної зустрічі «гостей».

Оборона Охтирки. Успіх цієї військової операції складався із сотень, а може, й тисяч окремих невеличких епізодів, вчинків окремих людей — як військових, так і цивільних. Чимало вже відомо, багато про що ми ще не знаємо.

«Проти танків у нас мало що було»

Можна стверджувати, що Охтирці пощастило і з військовим командуванням, і з цивільним керівництвом. Іноді настає та вирішальна мить, той момент істини, коли кадри і справді вирішують все. Серед іншого, і найважливіше: жити чи померти землякам, доля яких — у руках саме цих керманичів. Охтирка могла повторити долю Ірпеня, Бучі або сусіднього Тростянця на Сумщині. Тростянецька громада місяць перебувала в окупації і втратила за цей час більш як сотню людських життів, не кажучи вже про зруйновані об’єкти та розграбоване майно.

Обороною Охтирки керував полковник Денис Дикий. Про напад рашистів на Україну він дізнався о 4-й ранку 24 лютого, а вже за годину його військовий підрозділ був готовий дати відсіч ворогові. Бойові побратими згадують: командир у цю мить був настільки спокійний і впевнений у своїх діях, що заряджав цією впевненістю й інших. Хоча були всі підстави для тривоги. Вони вже знали, яка серйозна російська техніка суне на місто та як багато її в колонах, а їхні засоби протистояння були, м’яко кажучи, обмеженими. «У нас на той час із протитанкового озброєння мало що було, — згадував пізніше в одному зі своїх інтерв’ю Денис Дикий. — Згодом я дізнався, що до нас на підсилення прямує підрозділ бригади «Холодний Яр». А ми тим часом організували кругову оборону міста, засідки на напрямку ймовірного руху колони. Розрахунки з РПГ підняли на дахи будівель».

Ставши господарником, залишався лікарем

За організацію самовідданої і високопрофесійної оборони Охтирки полковнику Денису Дикому було присвоєно звання Героя України. Тим часом життєзабезпечення громади в надзвичайно складних умовах лягло на плечі міського голови Охтирки Павла Кузьменка. Його важко назвати досвідченим політиком і управлінцем. Колишній лікар-хірург перед війною втягнувся в протистояння з депутатським корпусом міськради і не зумів налагодити відносини з обласною владою, що спричинило певні ускладнення в житті громади. Але коли настала вирішальна мить, земляки побачили зовсім іншого міського голову. Удень Павло Кузьменко гасив численні пожежі — і в переносному, і в прямому сенсі цього слова, а вночі оперував поранених. Охтирчани стверджують: будь-хто будь-коли міг зателефонувати міському голові й розраховувати на його допомогу. Із 48-тисячного міста половина виїхала, а серед тих, хто залишився, було чимало безпомічних та немічних. І всіх треба було забезпечити найнеобхіднішим, не позбавити опіки. А ще — подбати, аби без хліба, інших харчових продуктів не залишились дві тисячі оборонців Охтирки.

Павло Кузьменко легко міг утекти з міста, як це зробили деякі з його колег та інші посадовці. Коли стало відомо, що ворожого «бліц-кригу» не буде, вони повернулись і досі вдають, що нічого не сталося. Нині відомо, що на Сумщині дехто «заднім числом» записався в добровольці і тепер «бігає з автоматом». Попереду — розбір таких «польотів», і буде справедливо, коли всі отримають належне. Але кожного, кого люди і держава наділили довірою, необхідно буде оцінити за шкалою не лише легкодухості, а й самопожертви. У сусідньому з Охтиркою Тростянці влада «полоще білизну» загиблого депутата міськради, фермера Олександра Кулібаби. Йому інкримінують напад на поліцейський відділок: гамселив чимось важким у двері правоохоронного органу.

Однак місцеві розслідувачі стверджують: депутат приїхав до поліції із власною зброєю, хотів долучитися до оборони Тростянця — але довелося «поцілувати замок». Саме через це й розізлився. Згодом земляки знайшли за містом його розтрощене авто, а неподалік — спалену ворожу техніку. Що тоді сталося, наразі невідомо, але є припущення, що фермер загинув смертю героя.

Щодо міського голови Охтирки Павла Кузьменка, жителі Сумщини були неабияк здивовані, коли його прізвища не виявилось серед посадовців, котрі першими отримали державні нагороди за оборону області. До деяких удостоєних були й залишаються питання — але вони отримали високі відзнаки, а до Павла Кузьменка щодо поведінки на війні в земляків жодних питань не було — проте він залишився без нагороди. Утім, через два з гаком тижні справедливість взяла гору. Указом Президента України від 24 березня 2022 року міського голову Охтирки Павла Кузьменка удостоєно ордена «За мужність» III ступеня. Зрозуміло, що Президент далеко не завжди знає, хто за сотні кілометрів від столиці поводиться як герой, а хто навпаки. Про таке його мають інформувати уповноважені представники у регіонах, але вони із цим завданням... скажемо так, не завжди справляються. Хай там як, Охтирка вистояла, і це найголовніше. А ворога країна обов’язково здолає.

Сумська область.

Мурал охтирського художника Ігоря Шевченка на фасаді міського культурного центру «Кнєжа».